Дана дисертаційна робота присвячена проблемі довгострокових наслідків перенесеної коронавірусної хвороби та перебування у ВІТ, що можуть проявлятися суттєвими порушеннями фізичного, ментального та когнітивного здоров’я пацієнтів. Важливим аспектом лікування даних пацієнтів є використання фізичної реабілітації у гострій фазі захворювання.
Метою даної роботи є удосконалення підходів до фізичної реабілітації у ВІТ, а саме визначення оптимальної кількості занять на добу шляхом аналізу її впливу на фізичні, ментальні, когнітивні показники, тривалість госпіталізації, а також загальні прояви постковідного синдрому у пацієнтів, що потребували лікування у ВІТ.
Завдання дослідження:
1. Дослідити тенденції застосування та вплив ранньої фізичної реабілітації у ВІТ на прояви посковідного синдрому у пацієнтів, що мали тяжкий перебіг COVID-19.
2. Визначити та порівняти вплив стандартного та розширеного режимів ранньої фізичної реабілітації у ВІТ на показники фізичного функціонального статусу (здатність до самообслуговування, базову рухливість, найвищий рівень мобільності) пацієнтів.
3. Порівняти вплив стандартного та розширеного режимів реабілітації у ВІТ на ментальний і когнітивний статус пацієнтів.
4. Оцінити вплив стандартного та розширеного режимів реабілітації на вираженість проявів постковідного синдрому (за шкалою PCFS) на першому тижні після виписки та через 4-6 тижнів після виписки зі стаціонару.
5. Оцінити вплив режиму реабілітації у ВІТ на тривалість перебування у ВІТ та загальну тривалість госпіталізації пацієнтів.
6. На основі отриманих результатів розробити практичні рекомендації щодо застосування ранньої фізичної реабілітації в умовах ВІТ для профілактики та полегшення проявів постковідного синдрому.
Проведене дослідження за характером було проспективним когортим. У досліджені брали участь пацієнти, що проходили лікування у ВІТ з приводу дихальної недостатності спричиненої ГРДС на фоні коронавірусної інфекції. Для включення пацієнтів у дослідження нами використовувалися наступні критерії:
- вік від 18 років;
- підтверджений полімеразною ланцюговою реакцією діагноз COVID-19;
- госпіталізація у ВІТ по причині дихальної недостатності на фоні ГРДС.
Критеріями виключення були:
- попередні захворювання опорно-рухового апарату, що обмежують рухливість;
- неврологічні захворювання, що обмежують рухливість;
- наявність онкологічних захворювань;
- смерть пацієнта або переведення до іншого закладу охорони здоров’я;
- відмова пацієнта від участі.
У досліджені взяли участь 102 пацієнти. Середній вік склав 56,82±13,19 років. За статтю розподіл був наступним: жінки - 33 особи (32%), чоловіки - 69 осіб (68%).
Найбільш поширеними супутніми захворюваннями серед пацієнтів була: Артеріальна гіпертензія – 64 пацієнта (63%); Цукровий діабет – 37 пацієнтів (36%); Хронічна хвороба нирок - 21 пацієнт (21%). Всі пацієнти, що увійшли у дослідження мали виражену кисневу залежність SpO2<90% та потребували неінвазивної ШВЛ.
Пацієнтів було розподілено на 2 групи по 51 людині у кожній у залежності від кількості реабілітаційних сесій на добу. У групі 1 проводилось одне заняття з реабілітологом на добу (стандартна режим реабілітації), а у групі 2 – 2 заняття (розширений режим реабілітації). За антропометричними данними, тяжкістю стану та фізичним функціональним станом на момент госпіталізації групи не мали сутттєвих відмінностей. Варто відзначити, що групу без реабілітації не було сформовано з етичних міркувань.
Дизайн даного дослідження був схвалений комісією з питань біоетичної експертизи та етики наукових досліджень при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця.
Застосовувалися наступні методи дослідження: загальноклінічні (аналіз даних анамнезу, об’єктивного обстеження, оцінка скарг та виявлення симптомів постковідного стану); інструментальні (комп’ютерна томографія легень, динамічний моніторинг АТ, SpO2, ЕКГ); лабораторні (загальний аналіз крові, біохімічні показники, показники коагулограми, маркери запалення тощо); анкетування (шкали AM-PAC, JH-HLM для оцінки фізичного функціонального статусу, HADS для оцінки ментального статусу, MMSE для оцінки когнітивних функцій, PCFS для оцінки ступеню прояву постковідних симптомів), статистичні методи (описова та інферентна статистика (перевірка нормальності розподілу, порівняння середніх, непараметричні тести, кореляційний аналіз) за допомогою статистичного пакету EZR.
