Супрун К.Г. Оптимізація комплексних методів лікування хворих на оніхомікози з абсолютними та відносними протипоказаннями до системної протигрибкової терапії. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктор філософії. –Державна установа «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Харків, 2024. Захист відбудеться на базі Державної установи «Інститут дерматології та венерології НАМН України».
Робота присвячена оптимізації надання дерматологічної допомоги хворим з мікотичним ураженням нігтьових пластин при наявності супутньої патології. Вибір схеми лікування з урахуванням ступеня тяжкості та супутньої патології значно підвищує терапевтичну ефективність та є перспективним напрямком досліджень з оптимізації лікування даної групи хворих. Використання новітніх молекулярно-генетичних методик виявлення патологічних грибів в досліджуваному матеріалі дозволить виявляти інфекцію на докліничному етапі та контролювати вилікованість в процесі саногенезу.
Для оцінки запропонованого диференційного підходу до терапії пацієнтів з оніхомікозом (ОМ) з абсолютними та відносними протипоказаннями до системної терапії було залучено 194 пацієнти, які були розподілені на три терапевтичні групи. До І групи належали хворі на оніхомікоз, які не мали протипоказань до прийому системних антимікотиків (66 осіб), до ІІ групи (63 особи) – пацієнти з абсолютними протипоказаннями до системних антимікотиків, до ІІІ групи – хворі (65 осіб) з відносними протипоказаннями до зазначених препаратів.
Для визначення терапевтичної ефективності розробленої диференційованої терапії хворих з абсолютними протипоказаннями до системних антимікотиків із ІІ групи хворих було залучено 63 особи, що були розподілені на дві підгрупи. Пацієнти ІІа підгрупи (30) у лікуванні одержували топічні місцеві антимікотики 1 % розчин естезифін та 1 % крем естезифін. Пацієнти ІІб підгрупи (33 особи) одержували додатково мікозан набір для нігтів, волвіт, нікотинову кислоту.
Проведені дослідження показали високу терапевтичну ефективність розробленого комплексного методу лікування у хворих на ОМ із протипоказаннями до системних антимікотиків.
Пацієнти І групи отримували терапію системними антимікотиками залежно від виду збудника протягом 12 тижнів.
Хворі на ОМ із відносними протипоказаннями до системних антимікотиків (ІІІ група) отримували комбіновану терапію із видаленням уражених структур нігтя, подальшим застосуванням протигрибкових засобів місцевої (аналогічну до призначеної пацієнтам ІІ групи) та системної дії протягом до настання клінічного та мікологічного видужання.
З 4 тижня лікування і надалі один раз на два тижні проводили мікологічне обстеження нігтів. Досліджували клінічний стан нігтів пацієнтів з ОМ за такими критеріями: вилікування, покращення, відсутність змін, погіршення. Погіршення патологічного процесу не відмічалося в жодного хворого.
Аналіз динаміки мікологічної негативації впродовж лікування показав, що використання комбінованої терапії із залученням системних і місцевих антимікотиків, засобів, що покращують структуру нігтьових пластин та кровообіг дистальних нігтьових фаланг, забезпечує у хворих позитивний клінічний результат і мікологічну елімінацію на 10–12 тижні у 81,8 % хворих, що на 24,3 % більше, ніж у хворих, які отримували місцеву терапію, та на 5,8 % – системну, скорочує терміни лікування, відповідно знижує ризик виникнення побічних ефектів від тривалої системної антифунгальної терапії.
Проведені дослідження показали високу терапевтичну ефективність розробленого комплексного методу лікування хворих на ОМ із протипоказанням до системних антимікотиків.
На наступному етапі дослідження встановлено доцільність використання неінвазивної інфрачервоної термографії у хворих на ОМ, що дозволяє безконтактно у реальному часі підтвердити наявність судинної патології, призначити адекватну терапію, яка сприяє швидшому настанню клінічної та мікологічної ремісії.
Було розроблено методику визначення життєздатності грибів, що можуть виявлятися методом ПЛР після лікування хворих.
Виявлення РНК у досліджуваному матеріалі свідчило б про життєздатність збудника, але методично це дуже складна задача. Для вирішення цієї задачі запропоновано використовувати визначення комплементарної ДНК (кДНК). кДНК – це ДНК-копія молекули РНК, що виробляється за допомогою зворотної транскриптази, ДНК-полімерази, яка може використовувати РНК як матрицю.
Отримані результати свідчать, що метод ЗТ ПЛР дозволяє удосконалити алгоритм обстеження після лікування з метою встановлення факту елімінації збудника.
Ключові слова: дерматовенерологічні захворювання, інфекційні дерматози, мікози, мікотичні ураження, оніхомікоз, гриби, термографія, супутня патологія, тербінафін, ітраконазол, біотин, діагностика, методи діагностики, лікування, алгоритм лікування.
