У дисертаційній роботі представлено аналіз і сформульовано нове рішення актуального наукового завдання у сфері клінічної медицини, зокрема ортопедії і травматології, щодо підвищення якості лікування постраждалих з незрощенням великогомілкової кістки (НВГК) після її переломів шляхом вивчення чинників, систематизації ускладнень та визначення їх впливу на корекцію відламків в процесі лікування, визначення об’єму реконструктивновідновлювального лікування на основі прогностичних шкал та застосування змінного остеосинтезу кільцевими фіксаторами (КФ).
Досягнення сучасної травматології (новітні технології хірургічних втручань, засоби пластики дефектів та стимуляції регенерації) не в повній мірі вирішують проблеми лікування порушення консолідації кісток гомілки після переломів. Питома вага виникнення ускладнення після переломів, за даними різних авторів, складає від 3 до 45% випадків в залежності від локалізації та виду переломів (Шимон ВМ, Кубаш ВІ., 2018; Chow SK, Gao Q, Pius A, Morita M, Ergul Y, Murayama M, Shinohara I, Cekuc MS, Ma C, Susuki Y, Goodman SB., 2024; Strafun SS, Tkach AV, Strafuns AS, Saliy AP., 2013; Wu Y, Yin Q, Rui Y, Sun Z, Gu S., 2018). В структурі інвалідності, питома вага наслідків травм кінцівок займає значний відсоток. Стійка непрацездатність при незрощеннях та дефектах після переломів довгих кісток має важливе соціальне значення для пацієнтів у зв’язку з високою питомою вагою серед них людей працездатного віку (Cao ZM, Sui XL, Xiao Y, Qing LM, Wu PF, Tang JY., 2023; Maimaiti X, Liu K, Yusufu A, Xie Z., 2024; Perut F, Roncuzzi L, Gómez-Barrena E, Baldini N., 2024; Zhang Q, Kang Y, Wu Y, Ma Y, Jia X, Zhang M, Lin F, Rui Y., 2024). Після переломів діафіза довгих кісток найчастіше зустрічаються незрощення кісток гомілки, що зумовлено багатьма факторами. Найчастіше зустрічаються порушення регенерації після переломів нижної третини великогомілкової кістки, особливо при впливі високоенергетичного механічного чиннику та особливостей внутрішньокісткового кровопостачання (пошкодження a. nutricia).
Результати лікування розладів репаративного остеогенезу при переломах кісток гомілки різними методами, потребують подальшого вивчення та пошук простих та легко впроваджуваних в практику методик консервативного та оперативного методів лікування.
Більшість дослідників зазначають, що предиктори відіграють важливу роль у прогнозуванні результатів лікування та визначенні його обсягу. В даному дослідженні були використані найбільш відомі системи оцінювання незрощень довгих трубчастих кісток. Зі збільшенням кількості та комбінацій предикторів виникає необхідність розгляду можливості ампутації, оскільки шанси на відновлення кінцівки, як функціонального органу, є вкрай низьким (Liu K, Zhang H, Maimaiti X, Yusufu A., 2023; Özkan S, Nolte PA, 2019; Sigmund
IK, Ferguson J, Govaert GAM, Stubbs D, McNally MA., 2020; Suchkov IA, Martinez-Gonzalez J, Schellong SM, Garbade T, Falciani M., 2018). Це також стосується обґрунтування вибору позаосередкового остеосинтезу в комплексному підході до лікування.
Також загальновизнано, що в зоні незрощення, як і у всьому сегменті, часто порушується кровообіг. У більшості випадків спостерігається венозна недостатність, яка призводить до порушення відтоку крові, мікроциркуляції та обмінних процесів у вогнищі ураження. Катаболічна спрямованість метаболічних процесів при травматичних ушкодженнях в поєднанні з інфекційним процесом пропорційна тяжкості ураження.
