Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуального наукового завдання – покращити результати відновного комплексного лікування хворих з больовим синдромом при остеохондрозі грудного відділу хребта, поєднаного із серцево-судинною патологією. Для досягнення поставленої мети ретроспективно було проведено аналіз даних 434 історій хвороб та особисто обстежено та проліковано 147 пацієнтів зі скаргами на больовий синдром в ділянці грудної клітки. Аналізуючи результати ретроспективного дослідження було виявлено, що позитивний ефект від лікування констатували 86,2 % пацієнтів. Що стосується негативних результатів лікування, то ретельне їх дослідження показало зв'язок із наявністю супутньої патології у пацієнтів, а загальний кардіологічний компонент складав 4,6 %.
Серед лікувальних заходів отриманих пацієнтами переважала медикаментозна терапія (58,3 %), на другому місці (38,2 %) фізіотерапевтичні заходи і мануальна терапія (3,5 %) посідала третє місце. Звертає на себе увагу повна відсутність у комплексі лікувальних заходів терапевтичних вправ та інших методів кінезіотерапії.
В проспективному дослідженні основною скаргою при зверненні була торакалгія (147 пацієнтів). Характеризуючи больовий синдром, констатуємо, що частіше біль виникав при зміні положення тіла і при вдиху (23,1 %) з вираженою реакцією на стрес (28,6 %). За локалізацією був у грудній клітці (45,6 %) та за грудиною (26,8%), а за характером: ниючий (48,3 %) та стискаючий (19,3 %). Частіше спостерігали довготривалий біль (39,5 %), ніж короткотривалий (25,2 %) з іррадіацією в ліву половину грудної клітки. Зміна положення тіла збільшувала больовий синдром у 85.7 % випадків. НПЗП покращували ситуацію в 51% випадках, а нітрогліцерин в 20,4 %. Такі показники дають можливість диференціальній діагностиці больового синдрому (вертеброгенна або серцева-судинна патологія). За результатами обстеження усі хворі були поділені на 3 основні групи з кардіалгією (30) та торакалгією (75) і групу, де мали місце змішані симптоми та ознаки больового синдрому (42). Для подальшого з’ясування клінічної картини хворим проведено низку клініко-існтрументальних досліджень: МРТ, РТГ, ЕКГ, ЕхоКГ, гоніометрія, динамометрія, велоергометрія, анкетування. Визначено, найбільш важливу роль у диференціальній діагностиці больового синдрому відіграють МРТ та ЕКГ. Враховуючи вищезазначені дані автором було запропоновано реабілітаційну програму відновного лікування больового синдрому в грудному відділі хребта яка, у порівнянні із результатом ретроспективного дослідження, містила б в собі значно більшу частку терапевтичних вправ, та зменшення сегменту використання медикаментозної терапії. За результатами проведених лікувальних заходів, в рамках розробленої програми, у хворих обох груп зменшився (52,3 %), або зовсім зник (4,6 %) біль в грудній клітині. За даними опитувальників Roland-Morris та ODI зріс рівень життєдіяльності (15 %) і кількість пацієнтів з низьким рівнем ситуативної (2,4 %) і особистісної тривожності (4,8 %). Базуючись на даних інструментальних досліджень, відмічено зростання функціональної спроможності м'язів, зросла їх сила, за даними динамометрії, та рухомість хребта за даними гоніометрії.
Дослідження в динаміці свідчать про збереження гарних результатів лікування на протязі 3 місяців. Дані отримані під час спостереження 145 пацієнтів через 3 місяці після лікування, підтверджують ефективність впливу розроблених заходів і зменшення кількості загострень (87,2 %).
