Дисертаційна робота присвячена гігієнічному обґрунтуванню заходів з попередження шкідливого впливу на здоров’я населення нових діючих речовин хімічних засобів захисту рослин – гербіцидів амікарбазону з класу тріазолонів і біциклопірону з класу трикетонів та фунгіциду підіфлуметофену з класу піразолкарбоксамідів, при їх міграції з ґрунту в суміжні середовища: воду підземних та поверхневих джерел водопостачання, сільськогосподарські рослини, приземний шар атмосферного повітря.
За результатами аналізу даних інформаційних джерел щодо токсичних властивостей та параметрів токсикометрії досліджуваних речовин встановлено, що, згідно з чинною в Україні гігієнічною класифікацією пестицидів (ДСанПіН 8.8.1.2.002-98), амікарбазон є небезпечним (ІІ клас), лімітуючий показник – гостра інгаляційна токсичність; біциклопірон – помірно небезпечним (ІІІ клас), лімітуючі показники – гостра інгаляційна токсичність та віддалені ефекти дії (канцерогенність, тератогенність, репродуктивна та ембріотоксичність), підіфлуметофен – небезпечним (ІІ клас), лімітуючий показник – канцерогенна активність. Усі досліджувані речовини є високостійкими у ґрунті (в лабораторних аеробних умовах) та воді (І клас небезпечності); швидкість деградації у ґрунті збільшується в ряду «підіфлуметофен – біциклопірон – амікарбазон». За стійкістю у вегетуючих сільськогосподарських рослинах амікарбазон та біциклопірон можна віднести до помірно небезпечних пестицидів (ІІІ клас), підіфлуметофен – як до помірно небезпечних (ІІІ клас), так і до малонебезпечних (ІV клас). Амікарбазон, за коефіцієнтом сорбції, нормалізованим на вміст органічного вуглецю в ґрунті (Кос), є мобільним (ІІ клас за класифікацією SSLRC ), підіфлуметофен – мало мобільним (IV клас); рухливість біциклопірону коливається у широкому діапазоні: від дуже мобільний (I клас) до мало мобільний (IV клас) в окремих ґрунтах. Досліджувані пестициди є нелеткими за тиском насиченої пари і константою Генрі та малонебезпечними (ІV клас) за коефіцієнтом можливості інгаляційного отруєння згідно з ДСанПіН 8.8.1.2.002-98.
На підставі результатів натурних експериментів, які були проведені в різних агрокліматичних зонах України з препаратами на основі амікарбазону і біциклопірону (гербіциди Віжн, ВГ і Акурон Уно 200 SL, РК для обробки посівів кукурудзи з нормою витрати /н.в./ 0,5 кг/га і 0,75 л/га відповідно) та підіфлуметофену (фунгіциди: Міравіс 200 SC, КС для обробки цибулі та огірків з н.в. 0,5 л/га, Міравіс Нео 300 SE, СЕ – пшениці озимої з н.в. 1,0 л/га та Міравіс Прайм 400 SC, КС– посадок полуниці та виноградників з н.в. 1,2 л/га), вперше в Україні визначено параметри персистентності досліджуваних речовин у ґрунті. Встановлено, що за періодом зникнення 50 % вихідної кількості речовини амікарбазон [DT50 становить (13,5±0,7) діб] та біциклопірон [DT50 (18,3±1,9) діб] є помірно стійкими (ІІІ клас небезпечності), підіфлуметофен [DT50 (103,3±16,4) діб] – високостійким (I клас небезпечності) за ДСанПіН 8.8.1.2.002-98. Значення DT50 в ґрунтах України виявилися значно нижчими, ніж максимальні значення, які отримані за результатами польових досліджень в інших країнах (амікарбазон, біциклопірон та підіфлуметофен – 87 діб, 36 діб та 8540 діб відповідно).
