У дисертації розкриваються дихотомічні чинники форми та змісту у фортепіанній творчості, розроблюються системні дихотомічні критерії фортепіанології як окремої теоретичної галузі. Вирішуються завдання визначення актуальних музикознавчих аспектів проблеми художнього змісту, розгляду категорії форми як визначальної для процесу музичного мислення; визначення темпоральності фортепіанного мислення і способів її вивчення; формування дефініцій фортепіанної семіосфери та семантичної формалізації; виявлення провідних неокласичних тенденцій як специфічних для сфери фортепіанної творчості; запровадження понять модальності, полімодальності, транскультурації до сфери вивчення сучасного фортепіанно-інтерпретативного стиля; характеристики змістових модальностей фортепіанної творчості як таких, що виявляють єдність інтерпретативно-виконавської та композиторської логіки.
Предметом роботи постає художньо-часова природа та стильова своєрідність фортепіанної творчості як єдності змісто- та формотворчих чинників; специфіка темпоральності та семантичних модальностей у фортепіанній творчості від другої половини XIX століття – до начала XXI-го. Хронологічні та національні межі дослідження зумовлені історичним розвитком фортепіанної традиції від романтичної доби до сучасності, з наголосами на еволюційних рисах музичного мислення та мовлення. Матеріалом роботи послужили творчість композиторів-романтиків, зокрема Р. Шумана, К. Шуман та Й. Брамса, митців перехідної доби та початку ХХ століття, зокрема К. Дебюссі, композиторів ХХ століття, серед них І. Стравінського, П. Хіндеміта, Г. Бацевич, Л. Орнштейна, деяких інших.
Методологічна основа роботи зумовлюється поєднанням семіологічного та темпорологічного підходів, історіографічною розвідкою стильових принципів фортепіанного мистецтва, жанрово-стильовим музикознавчим методом, що поєднується з текстологічними позиціями, інтерпретативно-виконавським підходом, що набуває нового системологічного резонансу.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше відкривається теоретичне значення поняття дихотомії як критерію системного впорядкування явищ форми – змісту у фортепіанній творчості; явище темпоральності розглядається у процесі виконавського розуміння-інтерпретації, виявляються часові модальності музичної творчості; розглядається категорія форми як визначальна для процесу музичного мислення – у зв’язку з явищами фортепіанної семіосфери та семантичної формалізації; розкривається неостильова поетика фортепіанної творчості, виявляється специфіка концептуалізації у процесі фортепіанно-виконавської інтерпретації; отримують характеристику семантичні модальності фортепіанної творчості, також психологічні модальності інтерпретативно-виконавського мислення; одержали подальший розвиток поняття модальності, полімодальності, транскультурації; уточнено поняття музичного мислення та фортепіанно-виконавської інтерпретації.
