Бондаренко Н. О. Медико-психологічне забезпечення превенції інсульту у пацієнтів працездатного віку з транзиторною ішемічною атакою в анамнезі

Дисертацію присвячено вирішенню наукового завдання щодо оптимізації психологічного компоненту діяльності лікаря сімейної медицини з психологічного забезпечення залучення пацієнтів працездатного віку, які перенесли ТІА, до ефективного комплаєнсу з метою превенції інсульту на основі типологізації їхніх особистісних та поведінкових характеристик. Мету дослідження становить теоретико-емпіричне обґрунтування моделі взаємодії лікарів сімейної медицини і неврологів з пацієнтами працездатного віку з ТІА в анамнезі, призначенням якої є психологічне забезпечення ефективного комплаєнсу задля превенції інсульту. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: розроблена практична орієнтувальна основа для медико-психологічного забезпечення комплаєнсу з сімейним лікарем і неврологом у пацієнтів після перенесеної ТІА, зокрема за рахунок підвищення психологічної і комунікативної компетентності лікарів; при цьому встановлено, що досить чотирьох психодіагностичних методик для класифікації пацієнтів за трьома типами: психологічно благополучні, психологічно обтяжені та психологічно неблагополучні; запропонована й обґрунтована модель взаємодії лікаря сімейної медицини і невролога з пацієнтами працездатного віку з урахуванням їхнього соматотиту, особливостей ціннісно-смислової сфери та типу поведінки задля забезпечення вторинної профілактики інсульту; виявлено, що статевих відмінностей стосовно комплаєнсу у пацієнтів- жінок і пацієнтів-чоловіків з ТІА не відзначається, а фінансовий бар'єр та упереджене ставлення до медикаментозних призначень складає суттєву перешкоду при прийнятті рішень стосовно лікування. Вдосконалено: обґрунтування позиції щодо комплексного біопсихосоціального підходу як концептуально-методологічної основи дослідження ; розуміння змісту й обсягу поняття «комплаєнс» як реалізованої прихильності до профілактичного лікування та сформульовані необхідні й достатні умови для опредметнення його у лікарській практиці; встановлені: взаємозв'язки між психологічними особливостями пацієнтів, які перенесли ТІА та способами їх залучення до психопрофілактичної роботи, а також типові труднощі сімейних лікарів і неврологів у спілкуванні з пацієнтами на етапі постгоспітальної вторинної профілактики інсульту. Отримали подальший розвиток: питання щодо чинників, які сприяють забезпечення прихильності й комплаєнсу до профілактичного лікування після ТІА