У сучасному суспільстві інститут сім’ї зазнає суттєвих трансформацій, що виявляється у зміні підходів до взаємин між чоловіком і жінкою, зменшенні кількості укладених шлюбів та зростанні кількості розлучень. Сьогодні шлюб часто втрачає характер обов’язкової соціальної норми, а стосунки будуються здебільшого через актуальність психологічних потреб у близькості, підтримці та взаєморозумінні. Проте ці соціальні зміни створюють нові виклики, серед яких недостатня особистісна готовність до побудови гармонійних та стабільних шлюбних відносин, що є однією з ключових причин конфліктів, розлучень та невдоволеності стосунками. Відсутність сформованого шлюбного потенціалу, недостатність знань про ролі та функції в шлюбі, низький рівень емоційної зрілості та невміння задовольняти базові потреби свої та партнера часто стають причинами труднощів у створенні та збереженні сім’ї. Незважаючи на те, що інтерес до проблеми сім’ї завжди був актуальним для багатьох наук, таких як психологія, соціологія, педагогіка, демографія та інші, в сучасних умовах дослідження готовності особистості до шлюбу набуває особливого значення. Тому, важливим є не лише розуміння психологічних умов, що сприяють розвитку шлюбного потенціалу, але й розробка ефективних методів його формування, що має не лише теоретичне, а й практичне значення для створення умов, що сприяють укладенню стабільних, щасливих та гармонійних шлюбів.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному досліджені психологічних умов розвитку особистісної готовності до подружнього життя.
Провівши об’ємний аналіз, вперше було запропоновано дефініцію «особистісна готовність до подружнього життя», що є психологічним феноменом, сформованим за рахунок батьківського виховання та їхнього прикладу взаємодії, впливу соціуму, різних джерел ЗМІ та особистого досвіду людини, що позначається на виборах, рішеннях, поведінці особистості, як сім'янина. Крім того, спираючись на базу психологічний словників, конкретизовано поняття «психологічна умова», яка є необхідною психологічною обставиною, яка сприяє певному психологічному розвитку особистості.
Завдяки вивченню теоретичних джерел та шляхом запрошення експертів до ранжування встановлено перелік компонентів готовності до подружнього життя, а саме: когнітивний, поведінковий та особистісний. На їх основі створено модель особистості, що здатна будувати гармонійні сімейні стосунки, вона вміщає плеяду показників, за якими здійснено діагностику рівня готовності особистості до шлюбу (низький, середній, високий).
Відповідно до мети та завдань дослідження, базуючись на основних функціях та задачах сімʼї, розроблено, теоретично обґрунтовано психологічні умови, що сприяють розвитку особистісної готовності до подружнього життя. Узагальнено думки респондентів, експертів та визначено десять найвпливовіших психологічних умов розвитку готовності до шлюбу: Об’єктивні психологічні умови: стосунки в сімʼї між батьками; батьківське виховання; емоційна близькість між батьками і дітьми; перший досвід стосунків; наявність/відсутність братів/сестер; перше кохання; релігійна атмосфера в сімʼї, в якій дитина зростала. Суб’єктивні психологічні умови: доступ до Інтернет ресурсу; перегляд фільмів про сімейно-шлюбні стосунки; стосунки з друзями.
Складено батарею психодіагностичних інструментів із зазначенням їх авторів, назв, діагностичних показників та інших характеристик. Створено авторські анкети «Психологічна готовність особистості до шлюбу» та «Розподіл сімейних обов’язків», які дозволили здійснити глибокий і детальний аналіз впливу психологічних умов, в яких формувались респонденти та оцінити наявний рівень розвитку шлюбного потенціалу та готовності до шлюбу.
На основі теоретичного аналізу та результатів констатувального етапу дослідження розроблено тренінгово-розвивальну програму «Дорога до сімейного щастя: готовність до шлюбу». Основною метою програми є розвиток готовності особистості до подружнього життя шляхом послідовного формування шлюбного потенціалу, з урахуванням об’єктивних та суб’єктивних психологічних умов, через когнітивний, поведінковий та особистісний компонент у три етапи. Кожен із етапів містить чотири блоки, що об’єднують лекційні та тренінгові заняття, утворюючи загалом дванадцять тематичних блоків. Розроблений та застосований автором тренінг показав поглиблення знань про шлюбний потенціал, функції сім’ї та сімейні ролі, а також формування здатності визначати власні цінності й мотивацію як майбутнього сім’янина. Оцінка результатів експериментального дослідження, отриманих під час впровадження авторської розробки та оброблених за допомогою методів математичної статистики, дозволяє зробити висновок про її ефективність та стверджувати, що гіпотеза дослідження знайшла своє підтвердження.
