Дисертаційна робота присвячена питанням підвищення ефективності діагностики остеопенічного синдрому (ОС) у дітей з ювенільним ідіопатичним артритом (ЮІА) шляхом визначення ранніх інформативних прогностичних предикторів його розвитку на основі аналізу клініко-лабораторних та функціональних показників перебігу основного захворювання.
Для досягнення мети на першому етапі дослідження всім дітям було проведено ретроспективний аналіз медичної документації з оцінкою віку дебюту та тривалості ЮІА, клінічних особливостей перебігу захворювання та застосованого лікування. На другому етапі роботи проведено аналіз результатів лабораторно-інструментальних досліджень (у т. ч. ультразвукової денситометрії, визначення вмісту МКМ в сироватці крові) пацієнтів та розподіл їх на основі визначеної МЩКТ на дві підгрупи: діти з ОС (n=61) та без ОС (n=86). Третій етап роботи включав математично-статистичний аналіз з визначенням інформативності й специфічності окремих показників з наступною розробкою прогностичної моделі ризику розвитку остеопенії у дітей з ЮІА.
Результати лабораторного дослідження показали, що у дітей з ОС рівень інтерлейкіну-6 був достовірно вище порівняно із хворими без ОС (17,4 [10,7; 23,4] проти 10,2 [6,8; 14,8] пг/мл; p<0,05).
Аналіз рівня 25(OH)Д в сироватці крові, як важливого діагностичного критерія ОС, показав, що у дітей з ОС він був достовірно нижчим, аніж у дітей без ОС та склав 17,3 [14,3; 25,8] проти 28,8 [20,6; 46,3] нг/мл (р<0,05). Не виявлено достовірної різниці середніх значень іонізованого кальцію та фосфору в сироватці крові у дітей з ОС та без ОС. Проведений ROC-аналіз дозволив визначити оптимальне порогове значення вмісту 25(OH)Д в сироватці крові для прогнозування ОС у дітей з ЮІА на рівні 27,5 нг/мл.
В досліджені визначено, що рівень остеази - кісткового ізоферменту лужної фосфатази - в сироватці крові у дітей з ОС був достовірно вищим, ніж у хворих без ОС (115,5 [95,8; 127,6] проти 43,6 [30,2; 65,4] мкг/мл; р<0,05) та корелював з рівнем 25(OH)Д (r=-0,48, p<0,05), остеокальцину (r=-0,36, p<0,05), маркеру остеорезорбції β-Cross Laps (r=0,63, p<0,05), Z-показником за даними ультразвукової денситометрії (r=-0,51, p<0,05), активністю захворювання (r=0,34, p<0,05) та дозою метотрексату в базисній терапії (r=0,30, p<0,05). Ці дані свідчать про специфічність даного біомаркеру. В той же час активність загальної ЛФ у сироватці крові дітей з ЮІА залишалася в межах референтних вікових значень і достовірно не різнилась між підгрупами. Не виявлено достовірного взаємозв’язку між рівнем загальної ЛФ, її кістковим ізоферментом – остеазою, 25(OH)D, активністю захворювання та Z-показником ультразвукової денситометрії. Таким чином, загальна ЛФ у дітей з ЮІА є неспецифічним показником, оскільки навіть при нормальній активності в сироватці крові можливі порушення кісткового ізоферментного патерну.
На підставі отриманих клініко-лабораторних даних вперше створені та запропоновані зручні прогностичні шкали, що можуть використовуватись в клінічній педіатрії для персональної оцінки ступеня ризику розвитку ОС у дітей з ЮІА, виділення груп високого ризику по остеопорозу та проведення профілактики можливих ускладнень.
Таким чином, в роботі підтверджено концепцію, що провідним фактором, який впливає на розвиток остеопенії та її ступінь при ЮІА в умовах сучасних підходів до базисної терапії, є активність запального процесу, що підтверджується встановленими асоціаціями між зниженням щільності кісток, клінічною активністю захворювання, вмістом в сироватці крові інтерлейкіну-6, вітаміну Д та МКМ. Процеси порушення остеогенезу починаються з активації остеорезорбції на тлі системного запалення у дітей з ЮІА ще до явних клініко-інструментальних проявів остеопенії. Визначення сироваткових МКМ у таких пацієнтів розширює можливості прогнозування та діагностики остеопенії на ранніх етапах.
