Дисертацію присвячено проблемі забезпечення трансфузії еритроцитів собакам у критичному стані, а також оцінці безпечності та ефективності трансфузії еритроцитарної маси різного терміну зберігання собакам за анемії.
Дослідження є проспективним, під час якого було проведено оцінку частоти розвитку анемії у собак в критичному стані, здійснено дослідження щодо поширеності антигену DEA1 серед популяції собак, проведено лабораторні дослідження щодо змін, які розвиваються в еритроцитарній масі в період її зберігання до 35 діб, а також порівняння безпечності та ефективності трансфузії еритроцитарної маси собакам за анемії, порівняно з цільною кров’ю.
За результатами дослідження 52 собак у критичному стані, у 88,4 % з них розвивається анемія вже на 3-тю добу госпіталізації. При цьому, 16,6 % пацієнтів, вже на момент госпіталізації мають ознаки анемії.
Згідно даних другого етапу дослідження, що стосується поширеності антигену DEA 1 серед популяції собак в Україні, було досліджено 171 тварину. У результаті дослідження виявлено, що 50,8 % собак є DEA1-позитивними, а 49,2 % - DEA1-негативними. Встановлено, що 100 % досліджених собак породи кокер-спаніель є DEA1-позитивними, а 100 % хаскі – DEA1-негативними. Це має важливе значення для планування донорської програми серед банків крові України.
Для визначення морфологічних, біомеханічних та біохімічних змін було проведено дослідження 15 контейнерів з еритроцитарною масою собак на 1-шу, 7-му, 14-ту, 21-шу, 28-му та 35-ту доби зберігання. Визначалися такі показники, як гематокритне число, рівень Калію та лактату в еритроцитарній масі, також проводилася мікроскопічна оцінка зміни форми еритроцитів.
За результатами досліджень найменш суттєві зміни гематокритного числа відбуваються в перші три тижні зберігання еритроцитарної маси. Після 21-ї доби зберігання еритроцитарної маси настають значні морфологічні зміни, що характеризуються появою ехіноцитів і сфероцитів, та зміни показника гематокриту, а саме його збільшення з 65±1,21 % на 1-шу добу отримання еритроцитарної маси до 75,8±1,00 % на 35-ту добу її зберігання. Гематокрит під час тривалого зберігання цільної крові має іншу динаміку. Як і у випадку еритроцитарної маси, є тенденція до зростання перші три тижні з 43,1±0,82 % після отримання продукту крові до 51,0±0,56 % на 21-шу добу. Та в подальшому гематокритне число починає знижуватися, становлячи 42,1±0,83 % на 35-ту добу зберігання що, ймовірно, є ознакою розвитку гемолізу. Морфологічні зміни еритроцитів після 35-добового терміну зберігання еритроцитарної маси та після 28-денного періоду зберігання цільної крові собак не дозволяють рекомендувати її для трансфузії реципієнтам. У перспективі необхідним є проведення клінічних досліджень in vivo для визначення безпечності та ефективності трансфузії реципієнтам еритроцитарної маси з різними термінами її зберігання.
Концентрація Калію впродовж 35-добового терміну зберігання еритроцитарної маси собак достовірно збільшилася в 2,1 раза – з 3,89±0,16 ммоль/л до 8,12±0,26 ммоль/л, в цільній крові – 2,6 раза, з 3,96±0,06 ммоль/л до 10,48±0,19 ммоль/л. Рівень лактату в еритроцитарній масі на 35-ту добу зберігання достовірно збільшився в 10,7 раза – з 1,8±0,07 ммоль/л до 19,3±0,25 ммоль/л, в цільній крові собак – в 13,4 раза, з 1,6±0,07 ммоль/л до 21,5±0,54 ммоль/л, з відзначеним швидким зниженням динаміки зростання рівня лактату після 21-ї доби зберігання продуктів крові. Встановлено, що концентрація Калію та лактату в еритроцитарній масі та цільній крові собак на 35-ту добу зберігання є безпечною для її трансфузії тваринам. Більше того, рівень лактату в еритроцитарній масі та цільній крові собак може використовуватися як критерій її придатності для трансфузії пацієнтам.
Для визначення динаміки змін показника MCV та рівня гемолізу досліджували 34 одиниці еритроцитарної маси та 22 одиниці цільної крові собак, отриманих від різних тварин-донорів, 1-шу, 7-му, 14-ту, 21-шу та 28-му доби зберігання. Середній показник MCV еритроцитарної маси на початку зберігання становив 48,09±2,48 fl. Через тиждень зберігання еритроцитарної маси цей показник трохи знижується і становить 46,5±2,72 fl. Надалі, з кожним наступним тижнем зберігання цей показник різко зростає: на 14-ту добу – до 50,25±2,49 fl, на 21-шу добу – до 57±2 fl і на 28-му добу – до 60,67±0,47 fl. Середній показник MCV цільної крові собак на початку зберігання становив 46,45±2,84 fl. Як і у випадку еритроцитарної маси, цей показник в цільній крові на 7-му добу знижувався до 45,64±1,91 fl. І, так само, в наступні тижні MCV різко зростав: на 14-ту добу – до 52,33±2,21 fl, на 21-шу добу – до 62,2±2,79 fl і на 28-му добу – до 65±1 fl.
Результати проведених досліджень також показали динамічний ріст показника гемолізу еритроцитів протягом тривалого періоду зберігання еритроцитарної маси та цільної крові собак. Так, у пробах цільної крові, вже на 14-ту добу показник гемолізу складав 1,25±0,11 %, досягаючи на 28-му добу 1,7±0,13 %.
