Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності лазерної корекції зору у пацієнтів на міопію та міопічний астигматизм на основі аналізу факторів, що впливають на розвиток ускладнень та регрес рефракційного ефекту, і розробки методів іх профілактики.
В основу дисертаційної роботи покладено результати власних спостережень, клінічних та інструментальних методів дослідження.
Представлено результати спостереження 100 пацієнтів (192 ока). За статтю: чоловіків – 46 (46%) , жінок – 54 (54 %). За віком від 19 до 47 років (середній вік 27,28 ± 1,08 р.).
Наукова новизна отриманих результатів. У даному дослідженні було здійснено комплексний аналіз змін біомеханічних властивостей рогівки та слізної плівки після проведення лазерної корекції, що дозволило встановити ключові закономірності та фактори ризику, що впливають на довгострокову стабільність рефракційного ефекту. Вдосконалено комплексний аналіз біомеханічних змін рогівки після різних методик рефракційної хірургії. Використано новітні методи оцінки біомеханічних властивостей рогівки (Ocular Response Analyzer), що дозволило кількісно визначити рівень ригідності рогівки після проведення LASЕK, LASIK, Femto-LASIK та ReLEx SMILE. Встановлено, що найбільше зниження біомеханічної стабільності спостерігається після Femto-LASIK та LASIK, що може підвищувати ризик розвитку вторинної ектазії у пацієнтів з тонкою рогівкою або високими ступенями міопії. Показано, що метод ReLEx SMILE забезпечує найменший вплив на біомеханічні параметри рогівки.
Уточнені наукові дані між методом лазерної корекції та стабільністю рефракційного ефекту. Проведене дослідження довело, що у 10 % пацієнтів, прооперованих методом LASIK, та у 7,5 % пацієнтів після LASЕK спостерігався регрес рефракційного ефекту протягом 12 місяців після операції. Тоді як Femto-LASIK та ReLEx SMILE характеризувались повною стабільністю отриманих рефракційних результатів, що зумовлено меншою інвазивністю методу та мінімальним впливом на біомеханічні властивості рогівки. Виявлено, що головними факторами ризику регресу рефракційного ефекту є ступінь передопераційної міопії, біомеханічні характеристики рогівки та наявність синдрому сухого ока в анамнезі.
Подальшого розвитку набув аналіз змін білково-електролітного складу слізної рідини після рефракційних втручань. Використання методу кристалографії слізної рідини дозволило встановити, що у 20 % пацієнтів після Femto-LASIK спостерігається відсутність білкової зони в кристалограмах, що свідчить про порушення кристалізації сльози. Встановлено, що у пацієнтів, яким проведено ReLEx SMILE, стабілізація слізної плівки відбувалася протягом перших 30 днів після операції, тоді як у групі Femto-LASIK цей процес тривав до 3-4 місяців.
Виявлено, що найбільш виражені зміни архітектоніки кристалів у слізній рідині спостерігалися після методів, що передбачають формування рогівкового клаптя (Femto-LASIK), що може пояснюватися пошкодженням нервових структур рогівки та порушенням сльозопродукції. Доведено, що післяопераційні зміни у стані слізної плівки прямо впливають на стабільність рефракційного ефекту.
Вперше запропоновано індивідуалізований підхід до вибору методу лазерної корекції залежно від біомеханічних параметрів рогівки та стану слізної плівки
Запропоновано критерії для прогнозування розвитку післяопераційного синдрому сухого ока залежно від індексу стабільності слізної плівки.
Практичне значення отриманих результатів. Розроблено та запропоновано використання алгоритму прогнозування ризику розвитку ускладнень та регресу рефракційного ефекту після лазерної корекції зору, який базується на аналізі: товщини рогівки, рівню передопераційної міопії, стані слізної плівки та біомеханічних характеристиках рогівки. Запропоновано систему післяопераційного моніторингу, що включає динамічне оцінювання стану слізної плівки, біомеханічних параметрів рогівки та рівня рефракції. Додаткове застосування кристалографічного аналізу слізної рідини дозволяє більш точно прогнозувати розвиток синдрому сухого ока та проводити своєчасну профілактику цього ускладнення. Використання оптимізованого підходу до вибору методу рефракційної корекції дозволило зменшити ризик регресу на 80 % (від 10 % при LASIK до 7,5 % при LASЕK) та підвищити тривалий ефект лікування в 96 % випадків.
