Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки (01 Освіта/Педагогіка). – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2025. У першому розділі “Іван Бартошевський як педагог, богослов, науковець та письменник” на основі неопублікованих та опублікованих джерел вперше здійснено детальне всебічне вивчення біографії о. Івана Бартошевського. Систематизовані джерела дисертаційного дослідження, серед якизх автентичні архівні першоджерела, наукова й публіцистична література, гомілетика тощо, дає змогу простежити за творенням ціннісної парадигми о. Івана Бартошевського, що кристалізувалася на перетині богослов’я та педагогіки. Серед ключових напрямків діяльності вченого бачимо священниче служіння, церковну кар’єру, шкільну катехитику, академічну педагогіку, наукову й публіцистичну творчість, пастирську гомілетику тощо. Визначено ключові хронологічні етапи його життєпису крізь призму синергії його душпастирської, науково-педагогічної, творчої та громадської активності. Чільне місце у відповідному параграфі розділу займає інформація про викладацьку діяльність професора Бартошевського у Львівському університеті та поєднання її з іншими напрямками професійного чину. Простежено за етапами формування його особистісного і науково-педагогічного світогляду, що синтезувався на перетині провідних інтелектуальних середовищ галицького суспільства ХІХ ст. Одним із найбільш авторитетних осередків богословської педагогічної освіти в Галичині був Львівський університет, де переважну більшість студентів теології складали українці. З’ясовано, що педагогічною підготовкою українських студентів богослов’я на межі ХІХ та ХХ ст., керував професор о. Іван Бартошевський. З’ясовано роль та місце Івана Бартошевського серед викладачів педагогіки Львівського університету та авторів навчальних книг з педагогіки для галицьких студентів. Встановлено, що професор Бартошевський став першим з українських викладачів, зокрема Львівського університету, що укладав і публікував навчальні книги з педагогіки. У 1891 р. побачив світ підручник під назвою “Педагогіка руска або Наука о воспитаню”, а в 1909 р. “Христіянсько-католицька педагогія або Наука о вихованю”. Ці книги містили системний і структурований виклад науково-педагогічних поглядів Івана Бартошевського з наголосом на виховну проблематику. Другий розділ має назву “Теоретико-методологічні засади християнського виховання у науково-педагогічних поглядах Івана Бартошевського” і присвячений концептуальному, послідовному та логічному викладу науково-педагогічних ідей та поглядів о. Івана Бартошевського, що сформувалися на ґрунті класичної європейської педагогічної науки, християнської виховної парадигми та традиційних засад української народної педагогіки. Працюючи над виконанням дисертаційної роботи було з’ясовано внесок Івана Бартошевського у розвиток української науково-педагогічної думки свого часу та аргументовано доведено факти рецепції його виховних ідей в інтелектуальній спадщині українських педагогів першої половини ХХ ст. Серед майстрів педагогічної думки, що розвивали і творчо інтерпретували виховні ідеї Бартошевського слід назвати насамперед о. Юліана Дзеровича та професора Таємного Українського університету у Львові Остапа Макарушку. Така методологічна тяглість приводить нас до сучасних реалій, коли християнське виховання продовжує зберігати свою актуальність для визначення цілей, завдань, принципів, форм, методів та засобів актуальної педагогічної парадигми. Результати нашого дослідження дають підстави стверджувати, що ціннісні орієнтири християнського виховання у системі педагогічних поглядів о. Івана Бартошевського зберігають свою вагу і значення для розвитку сучасної української педагогічної теорії та практики.
