У роботі досліджено основні тенденції й особливості формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв у процесі фахової підготовки. З’ясовано, що потреба в розвитку екологічної свідомості судноводіїв у процесі фахової підготовки зумовлена багатьма чинниками. По-перше, динамічний суспільний розвиток, глобалізація та технологізація, що зумовили екологічні проблеми, тепер потребують кооперації зусиль та миттєвого реагування у всіх сферах життєдіяльності людини. По-друге, водний транспорт є джерелом забруднення рік, морів та світового океану, тож від відповідальної екологічної поведінки під час виконання професійної діяльності на водному транспорті залежить збереження стану Світового океану, життя членів екіпажу та пасажирів. По-третє, на особистісному рівні судноводій повинен формувати стратегію своєї професійної діяльності із врахуванням концепції сталого розвитку. Побудова освітнього процесу на засадах екоцентричної парадигми дозволить фахівцю мати необхідні екологічні знання, професійні уміння попереджувати та вирішувати екологічні проблеми, усвідомлювати вплив професійної діяльності на екосистему, володіти екологічною культурою.
У руслі наукового пошуку проаналізовано основні поняття дослідження – «екологічна свідомість», «екологічна компетентність», «екологічна освіта»,«екологічна культура»,«свідомість», «екологічна свідомість майбутніх судноводіїв» тощо. Проаналізовано вітчизняну та міжнародну нормативно-правову базу, що регулює екологічну діяльність у морській галузі. освітньо-професійні програми «Навігація та управління морськими суднами» у різних морських ЗВО України, що забезпечують формування екологічної свідомості. Досліджено зарубіжний досвід формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв, проведено порівняльний аналіз змісту екологічної підготовки у зарубіжних країнах (Хорватії, Польщі, Румунії, Латвії) та в Україні. Охарактеризовані особливості екологічної підготовки майбутніх судноводіїв за кордоном, а саме: наявність різноманітних обов’язкових і вибіркових дисциплін з охорони навколишнього середовища; спрямованість освітнього процесу на наукову складову з екологічної тематики; залучення до екологічних проєктів та інших форм неформальної освіти у позааудиторний час; провадження діяльності згідно цілей сталого розвитку.
