Саченко А. О. Неоіндустріальна стратегія розвитку переробної промисловості України

В умовах повномасштабної війни вітчизняні промислові підприємства зазнали значних прямих збитків унаслідок руйнувань приміщень, виробничо-господарської, логістично-збутової інфраструктури, фінансування витрат з релокації бізнесу, погіршення фінансово-економічних результатів через зростання витратомісткості виробництва, неритмічності бізнес-процесів тощо. Ці чинники істотно послабили фінансовий, кадровий, інноваційно-технологічний потенціали переробної промисловості. З іншого боку, етап повоєнного відновлення відкриває для економіки України нові перспективи щодо її відбудови на нових високотехнологічних засадах. Це визначає необхідність визначення вже зараз стратегії, передумов, шляхів і засобів впровадження ідей неоіндустріалізації вітчизняної переробної промисловості. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних засад, розвиток науково-методичних підходів та обґрунтування практичних рекомендацій щодо формування і реалізації неоіндустріальної стратегії розвитку переробної промисловості України. Об’єктом дослідження є процеси розвитку переробної промисловості України. Предметом дослідження є теоретичні засади, науково-методичні підходи та практичні рекомендації щодо формування і реалізації неоіндустріальної стратегії розвитку переробної промисловості України. У першому розділі дисертації узагальнено положення еволюції економічного розвитку, виявлено особливості і переваги неоіндустріалізації, сформовано концептуальний базис стратегування державної політики розвитку галузей промисловості на неоіндустріальних засадах, розроблено методичні засади аналізування неоіндустріалізації у переробній промисловості. Розвинуто науково-методичний підхід до розробки концептуальних положень стратегування державної політики промислового розвитку, який, на відміну від існуючих, базується на моделі неоіндустріалізації. Методико-прикладна значимість підходу полягає, з одного боку, в поєднанні інструментів стратегічного планування державного регулювання розвитку переробної промисловості, а з іншого боку, в орієнтації на нагальні зміни з подолання технологічних розривів, відмову від сировинної орієнтації виробництва, масштабування високотехнологічних секторів промисловості, формування конкурентних переваг у стратегічних галузях промисловості, розвиток підприємств – технологічних лідерів. Удосконалено теоретичний підхід до формування методичного підходу до аналізу перебігу процесів неоіндустріалізації у переробній промисловості національної економіки. Набули подальшого розвитку наукові підходи до ідентифікації системних основоположних чинників неоіндустріалізаційного шляху розвитку переробної промисловості. У другому розділі дисертації наведено результати аналізу соціально-економічних індикаторів розвитку та ідентифікації екологічних викликів функціонування переробної промисловості України. На його основі розроблено стратегічну карту інтегрування виробничо-збутового ланцюга товарів критичного імпорту переробної промисловості України у глобальні ланцюги доданої вартості. Розвинуто методико-прикладні положення в сфері державної політики забезпечення безперебійного виробництва та реалізації, зокрема на експорт, високотехнологічної продукції переробної промисловості, для чого розроблено стратегічну карту стратегії інтегрування виробничо-збутового ланцюга товарів критичного імпорту переробної промисловості у глобальні ланцюги доданої вартості. У третьому розділі роботи здійснено прогностичну аналітику стратегування розвитку вітчизняної переробної промисловості, визначено інституційно-економічне підґрунтя, обґрунтовано стратегічні орієнтири, заходи, фінансово-ресурсне забезпечення та сформовано методику моніторингу реалізації неоіндустріальної стратегії розвитку переробної промисловості. Набули подальшого розвитку прикладні рішення з моделювання чинників впливу на реалізацію неоіндустріальної стратегії розвитку переробної промисловості. Розроблено засади стратегічного планування державної політики неоіндустріального вектору поступу національної економіки. Удосконалено науково-прикладні пропозиції щодо вдосконалення практичного інструментарію реалізації неоіндустріальної стратегії розвитку переробної промисловості шляхом побудови цілісної системи пов’язаних і узгоджених між собою заходів державного регулювання.