Метою дослідження дисертантом визначено формулювання на основі
критичного аналізу досягнень сучасної юридичної науки концептуального
узагальнення стану та ключових особливостей конституційно-правового регулювання
суддівського індемнітету в Україні. У ході роботи дисертантом розв’язано такі наукові
завдання: розкрито поняття та основні ознаки суддівського індемнітету; визначено та
досліджено структурні елементи суддівського індемнітету; висвітлено проблемні
питання конституційного та нормативно-правового регулювання суддівського
індемнітету в Україні на сучасному етапі розвитку судової системи; з’ясовано основні
організаційно-правові форми реалізації суддівського індемнітету в Україні; окреслено
порівняльно-правові аспекти реалізації суддівського індемнітету в Україні та в
окремих європейських країнах; розкрито особливості конституційно-правової
відповідальності за порушення суддівського індемнітету в Україні. Наслідком
розв’язання цих наукових завдань стало формулювання дисертантом комплексної
концепції конституційно-правового регулювання суддівського індемнітету в Україні.
Дисертантом доведено, що практично всі сучасні демократичні держави
створюють інституційно-правові механізми забезпечення незалежності і
неупередженості судів і суддів. Принцип незалежності складається з двох елементів:
інституціональної (організаційної) і функціональної незалежності судової влади, а
також із незалежності самих суддів. Суддівський індемнітет — це складова
суддівської недоторканності, що включає в себе гарантовану та забезпечену на
законодавчому рівні неможливість бути притягнутим до відповідальності за думки,
висловлені при здійсненні правосуддя, ухвалене суддею судове рішення, якщо
рішенням суду, що набрало законної сили, не буде встановлена вина судді у
зловживанні. Проведено співставлення суддівського індемнітету та суддівського
імунітету: виявлені спільні та особливі риси в обох зазначених конституційно-правових явищах. Це дало змогу чіткіше окреслити конституційно-правову природу суддівського індемнітету, відмежувавши його від суміжного правового явища.
Недоторканність судді не суперечить принципу невідворотності юридичної
відповідальності і не є перешкодою для притягнення до такої відповідальності суддів
у разі вчинення ними злочину. Це пов’язано з цільовим призначенням суддівського
індемнітету, який захищає суддю від переслідування за винесені ним рішення і від
впливу на вирішення справ, що ним розглядаються. Проаналізовано структуру
суддівського індемнітету та її основні елементи. На основі комплексного аналізу
сучасних конституційно-правових доктрин показано, що суддівський індемнітет має
конституційно-правову природу: його основи закріплені на рівні Основного Закону
України відповідно до концепцій незалежності судової влади та недоторканності
суддів. Одним із ключових підходів у комплексному пізнанні сутності суддівського
індемнітету є з’ясування його ознак у ракурсі аналізу конституційної моделі такого
індемнітету, що складається з сукупності конституційних норм, зв’язків між ними, а
також інтерпретацій цих норм органом конституційного судочинства та ЄСПЛ.
Автором сформульовано систему основних конституційно-правових характеристик
суддівського індемнітету в ракурсі тлумачення відповідних конституційних та
законодавчих норм.
Розглянуто механізм реалізації суддівського індемнітету як сукупність
організаційно-правових форм реалізації цього індемнітету, а також змінюваних стадій
багаторівневого процесу, в ході яких ці форми набувають динаміки (здійснення), а
носій індемнітету у відповідних правовідносинах забезпечує здійснення своїх
законних інтересів та соціальних благ, що обумовлені юридичною природою та
цільовим призначенням даного індемнітету. Показано, що у функціонуванні
механізму реалізації суддівського індемнітету одне з центральних місць посідає
категорія організаційно-правової форми реалізації такого імдемнітету. Автором
класифіковано основні організаційно-правові форми реалізації суддівського
індемнітету. Дисертантом комплексно розглянуто особливості конституційноправового регулювання суддівського індемнітету в сучасних європейських країнах, а залежно від способу закріплення положень щодо суддівського індемнітету в системі
конституційно-правового регулювання різних європейських країн виокремлено та
розглянуто основні моделі індемнітету.
Показано, що запровадження конституційно-правової відповідальності за
порушення суддівського індемнітету є закономірним заходом у системі
конституційно-правового закріплення системи засобів, спрямованих на незалежне і
безперешкодне здійснення правосуддя.
