Сергутіна С. Ю. Інактивація простих та складних модельних вірусів у плазмі донорської крові (експериментальні дослідження).

Дисертація присвячена актуальній проблемі трансфузіології - підвищенню безпеки донорської плазми крові через розробку нового способу її вірусінактивації. На підставі проведених експериментальних досліджень на моделі контамінованої простими (вірус поліомієліту) й складними (вірус везикулярного стоматиту) вірусами плазми донорської крові розроблені оптимальні режими комбінованого застосування фотосенсибілізатора метиленового синього (МС) й дозованого УФ-опромінення (УФО) для проведення її фотодинамічної вірусінактивації. Установлено, що для найбільш ефективної інактивації вірусів у плазмі крові концентрація МС повинна складати 10 мкмоль/л при терміні попередньої його інкубації з контамінованою плазмою протягом однієї години; доза УФО для інактивації складних модельних вірусів із вихідною інфекційною активністю 5,33 lg ТЦД50/мл, повинна складати не менш 60 Дж, для інактивації простих вірусів з вихідною інфекційністю 6,83 lg ТЦД50/мл - не менш 75 Дж. Визначено, що розроблені режими комбінованого використання МС і дозованого УФО не впливають на фракційний склад білків плазми крові. Крім того, встановлено, що концентрація фотосенсибілізатора, яка використовується для попередньої обробки вірусінфікованої плазми (10 мкмоль/л відповідає вмісту 3,7 мг речовини в 1 л плазми), не перевищує безпечну для людини дозу МС (1-2 мг/кг маси). Разом із цим доведено, що для його видалення з фотомодифікованої вірусінактивованої плазми можна ефективно використовувати метод колонкової хроматографії із застосуванням TSK-гелю "Toyopearl". На ocнові отриманих результатів досліджень розроблена й виготовлена експериментальна модель пристрою для УФО донорської плазми ("Пристрій для знезаражування рідини", деклараційний патент України № 7835); галузь - медицина.