Клиса М. М. Неспецифічна резистентність і корекція специфічної терапії при дифтерії у дорослих

У дисертації поряд з характеристикою клінічної картини дифтерії, що спостерігалася в 1991-1999 р.р. у дорослих людей, представлений аналіз терапевтичної ефективності загальноприйнятих "середніх" і збільшених у порівнянні з ними в 1,5-2 рази доз ПДС, а також результати досліджень ряду показників неспецифічної резистентності: імуноглобулінів, ЦІК, сульфгідрильних груп у сироватці крові та мікробіцидної активності нейтрофілів.Установлено недоцільність збільшення доз ПДС, у порівнянні із загальноприйнятими, тому що надлишкові дози протидифтерійної сироватки не забезпечують скорочення тривалості симптомів хвороби, але сприяють збільшенню частоти ускладнень. Установлено, що збільшення активності ЛФН і ЛДГ, а також зниження концентрації катіонних білків у нейтрофілах, гальмування завершеності фагоцитозу, зменшення концентрації сульфгідрильних груп і збільшення ЦІК у сироватці крові можуть бать об'єктивними критеріями тяжкості захворювання та повноти видужання, а також можливості ускладнень. Ключові слова: дифтерія, протидифтерійна сироватка, лужна фосфатаза й лактатдегідрогеназа в нейтрофілах, катіонні білки, імуноглобуліни, сульфгідрильні групи.