Лешко М. М. Діагностика та хірургічне лікування кіст крижового каналу

Дисертація присвячена покращенню результатів хірургічного лікування кіст крижового каналу (ККК) і базується на результатах діагностики та лікування 68 хворих (26 чоловіків і 42 жінок) з ККК віком від 21 до 71 років. 36 пацієнтам виконане оперативне втручання, 32 - лікували консервативно.Хворих було розподілено за типом кіст: периневральні, або Тарловські - у 46 (67,6%) пацієнтів, екстрадуральні менінгіальні - у 5 (7,4%), менінгіальні дивертикули - у 11 (16,2%), інтрадуральні лептоменінгіальні (арахноїдальні) - у 3 (4,4%), сакрально-пресакральні кісти в складі тріади Currarino - у 3 (4,4%) хворих. Оперативне лікування виконувалося з використанням заднього доступу шляхом ламінектомії крижової кістки. За технічної можливості кісти видалялися повністю. При наявності нервових волокон корінця в стінці кісти Тарлова здійснювали резекцію її стінок на рівні ганглія, нервові корінці прикривали гемостатичною губкою чи пластинами тахокомбу. Утворена порожнина заповнювалася аутожировою клітковиною.Безпосередньо після оперативного втручання покращення неврологічного статусу відмічене у 33 (91,7%) хворих. Повний регрес неврологічних симптомів досягнутий у 26 (72,2%) хворих. У віддаленому післяопераційному періоді рецидивування кіст не зареєстровано.При консервативному лікуванні ККК спостерігалася значна позитивна динаміка неврологічної симптоматики, особливо больового синдрому. Проте у віддаленому періоді у всіх хворих відмічене відновлення попередньої симптоматики. Отже, консервативна терапія дає лише тимчасовий ефект.