Царьов О. В. Оптимізація електричної дефібриляції серця та методи фармакологічного захисту міокарду у комплексі серцево-легеневої реанімації (клініко-експериментальне дослідження)

В експериментальній частині роботи на моделі фібриляції шлуночків у поросят вивчено ефективність, безпечність та результативність застосування двох форм біполярного імпульсу електричної дефібриляції: квазісинусоідальної та трапецеїдальної. Встановлено, що застосування дефібриляторів, в яких реалізований біполярний імпульс, дозволяє ефективно ліквідувати ФШ та відновити гемодинамічно ефективний серцевий ритм. Проте слід відзначити, що використання трапецеідального біполярного асиметричного імпульсу є ефективнішим, більш безпечним, оскільки для нього характерна значно більша порогова величина ушкоджуючої дії та використовується менший рівень порогової величини дефібрилюючої дії, і таким чином, менше виражений розвиток постдефібриляційної дисфункції міокарда. В клінічній частині доведено важливість впливу екстракардіальних факторів на ефективність електричної дефібриляції. Механізм, шляхом якого забезпечується зниження трансторакального імпедансу, включає в себе поліпшення контакту ланцюга «електроди – шкіряні покриви хворого», а також зниження об’єму грудної клітки. Було продемонстровано більшу ефективність застосування біполярної трапецеідальної форми дефібрилюючого імпульсу. Використання з метою фармакологічного захисту реамберину та перфторану забезпечує поліпшення функціонального стану міокарда.