Марушкевич І. М. Кодифікація української літературної мови в першій третині ХХ століття: правописні і граматичні норми та їх текстова реалізація.

Дисертація присвячена вивченню основних тенденцій та закономірностей становлення правописного і граматичного кодексів української літературної мови в першій третині XX ст., реалізації кодифікованих у них норм у текстах публіцистичного та художнього стилів, а також у лексикографічних працях.З'ясовано основні чинники лінгвокодифікації, зокрема специфіку лінгвістичної свідомості мовознавців першої третини XX ст., у тому числі вплив на неї ідей романтизму та позитивізму, мовної практики Т. Шевченка, а також роль українських шкіл, театрів, православного духовенства, україномовної періодики тощо. Досліджено проблеми становлення правописного кодексу української літературної мови, зокрема історію формування правописів 1918, 1921 і 1928 рр. та їх особливості, а також шляхи вирішення основних дискусійних питань орфографії у проекції на тогочасну мовну практику. Проаналізовано особливості граматичної кодифікації української літературної мови, зокрема проблеми виокремлення, опису й термінологічного позначення лексико-граматичних класів слів у граматиках різних типів, дискусійні питання відмінювання та вживання окремих частин мови, а також синтаксичної кодифікації. Хоча в першій третині ХХ ст. не було створено загальноукраїнського правописного і граматичного кодексу, "первинна" кодифікація української літературної мови відбулася. Більшість кодифікованих прескрипцій є сучасними нормативними.