Жовта Н. М. Власна назва в українській художній прозі про Київську Русь.

Узагальнено результати сучасних лінгвістичних досліджень онімії художнього твору. Проаналізовано нинішній стан дослідження системи власних назв Київської Русі в українській та зарубіжній лінгвістиці. На матеріалі прозових творів Се-мена Скляренка, Сергія Плачинди та Валерія Шевчука простежено образно-смислові, функціональні характеристики онім-ної лексики в художньому тексті. Назва художнього твору визнає один із найважливіших символів, фокусом реалізації ав-торського задуму. Семен Скляренко, називаючи романи «Володимир» і «Святослав», тим самим акцентує, що ці постаті є визначальними репрезентантами відповідного історичного проміжку. Найбільш знаковими онімами названі розділи в тво-рах Сергія Плачинди і Валерія Шевчука. Даючи своєму історично-художньому циклові творів назву «Київські фрески», Сергій Плачинда натякає на стародавні традиції синтезу мистецтв. Заголовок «Мислене дерево» Валерія Шевчука є вираз-ною алюзією тексту «Слова о полку Ігоревім». В дисертації означено особливості художнього моделювання історичної дій-сності кожним із письменників, індивідуально-авторська своєрідність уведення в літературний контекст цілого масиву то-понімів, антропонімів, міфонімів, що виступають важливими характеристичними маркерами епохи Київської Русі.