Чернишов О. Г. Механізми розвитку, діагностика та прогнозування перебігу центрального поперекового спінального стенозу (клініко-експериментальне дослідження).

Об'єкт: центральний стеноз поперекового відділу хребтового каналу у хворих з поперековим остеохондрозом і в експериментальних тварин. Мета: вдосконалення діагностики і прогнозування перебігу центрального поперекового спінального стенозу на підставі експериментального та клініко-рентгенологічного дослідження механізмів його розвитку. Методи: клінічні, рентгенологічні, серед них комп'ютерна томографія з кількісним визначенням ступеня дегенеративних змін поперекових сегментів, розмірів хребтового каналу та його стінок, доплерографія нижньої порожнистої вени, експериментальне моделювання стенозуючої деформації поперекового відділу хребта в лабораторних тварин. Уперше експериментально доведено імовірність збільшення об'єму вмісту хребтового каналу з розвитком ендо-, епіневральних і судинних змін у лабораторних тварин за умов моделювання зменшення обсягу каналу через гіперплазію його стінок. Уперше встановлені кореляції змін розмірів центрального відділу хребтового каналу, тяжкості дегенеративних змін заднього опорного комплексу поперекових рухових сегментів і окремих параметрів хребтово-тазового балансу. Уперше виявлені кореляції тяжкості клінічних симптомів центрального поперекового спінального стенозу, хронічної венозної недостатності в басейні нижньої порожнистої вени та інших супутніх захворювань. Уперше розроблено концептуальну модель патогенезу центрального поперекового спінального стенозу Нові дані про взаємозв'язок між тяжкістю неврологічних розладів, порушеннями гемодинаміки в басейні нижньої порожнистої вени та інтеркурентними захворюваннями дозволять уникнути помилок, які призводять до незадовільних результатів, під час вирішення завдань діагностичного, прогностичного і лікувального характеру. Обчислювальні таблиці з використанням клінічних і рентгенологічних ознак дозволять суттєво підвищити якість розпізнавання центрального поперекового спінального стенозу та своєчасно розпочати патогенетично обґрунтовану терапію. Обчислювальні прогностичні таблиці дозволять з достатньою точністю перебачити особливості клінічного перебігу центрального поперекового спінального стенозу та визначити раціональну тактику лікування, що дасть змогу суттєво підвищити його ефективність і, насамкінець, покращити якість життя цієї категорії хворих.Результати дослідження впроваджені в клінічну практику ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України" та учбовий процес кафедр травматології та ортопедії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України і Харківського національного медичного університету МОЗ України.