Болобан М. А. Календарно-часова лексика української мови в когнітивному висвітленні

Інтерпретація мовних і позамовних свідчень про віддзеркалення уявлень про час і календар в українській мові на рівні лексики виступає центральною проблемою дослідження. Лексичні свідчення осмислення часу розподіляються на такі хронологічні шари, як праіндоєвропейський (включаючи давніші носгратичний і навіть моногенетичний), праслов'янський та влесне український, а також запозичення, передусім із грецької та латинської мов. Міфологічний час як аксіологічний, циклічний, фаталізований та плинний подібно до води засвідчує етимологія. Українська фольклорна та літературна поезія містить концепт часу як інструменту ментальної організації особистості, сакрального шляху до гармонізації людини і Всесвіту.