Солошенко І. В. Оптимізація респіраторної підтримки і інфузійної терапії у недоношених новонароджених

Проведено комплексне обстеження та лікування 125 передчасно народжених дітей, з яких 99 потребували штучної вентиляції легень з приводу респіраторного дистрес - синдрому. Передчасно народжених дітей було розподілено на групи спостереження в залежності від типу респіраторної підтримки. До 1-ої групи було включено 66 недоношених немовлят, яким проводилася ШВЛ з контролем за тиском, до 2-ої групи - 33 недоношених дитини, які отримали респіраторну підтримку за допомогою ВЧО - респіратора. Групу контролю (3-ю групу) склали 26 передчасно народжених дітей, які мали респіраторні розлади легкого ступеня за класифікацією ВООЗ (1999) та перебували на самостійному диханні. Доведено, що суттєвими несприятливими факторами ризику розвитку тяжких респіраторних розладів та гемодинамічних порушень у недоношених немовлят є: маса тіла дитини при народженні менше 2000 гр. (OR = 2,0; p=0,0119), тяжка асфіксія при народженні (OR = 26,5; p=0,0113), асфіксія середнього ступеня (OR = 7,8; p=0,01180), зниження тургору шкіри (OR = 18,4; p=0,01162). При аналізі патернів мозкового кровотоку у передчасно народжених контрольної групи дітей в першу добу, патерни підвищеної резистентності були відсутні, у той час як патерни підвищеної резистентності зареєстровані у 69,7±5,6% дітей 1-ої групи та у 78,9±7,1% дітей 2-ої групи (р<0,001). У дітей 2-ої групи у порівнянні з дітьми 1-ої групи розвиток вентилятор - асоційованої пневмонії спостерігався з достовірно меншою частотою 45,5±8,6% vs 81,8±4,7% (р<0,001). Частота розвитку синдрому "витоку повітря" також була меншою 3,0±0,5% vs 16,7±4,5% (р<0,001). та виявлялась тенденція до зниження летальності: 9±3% - у 1 - й групі vs 6±4% - у 2 - й (р>0,05).