Багрійчук Н. В. Евфемізми в українській художній прозі кінця ХХ - початку ХХІ століть: структура, семантика, функції.

Дисертація присвячена дослідженню евфемізмів в українській художній прозі кінця ХХ - початку ХХІ століть.У роботі обґрунтовано поняття "евфемізм"(Евф.); розглянуто види та структуру Евф.; розкрито їх семантичне наповнення, функціональне навантаження й комунікативно-прагматичні особливості в художніх текстах окресленого періоду.На основі дослідження фактичного матеріалу визначеноосновні функціїЕвф.:1) вуалітивну, зокрема її різновиди: власне вуалітивну, вуалітивно-кваліфікативну, іронічно-вуалітивну (гумористичну), інтимно-вуалітивну;2) магічно-репрезентативну; 3) комунікативно-девіативну;4) політико-коректувальну;5) образотвірну, 6) текстотвірну, 7) модально-оцінну; 8) інтенційно-перлокутивну.Аналіз текстів української прози кінця ХХ - початку ХХІ століть показав, що Евф. - це функціонально навантажені лінгвістичні одиниці, які, маючи потужний комунікативно-прагматичний потенціал у художньому тексті, виступають у ньому важливим засобом досягнення комунікантами перлокутивного ефекту в міжособистісній інтеракції.