Завалій С. Б. Типологія оксиморонних синтагм у поезії другої половини ХХ - початку ХХІ століття

У роботі простежено історію вивчення оксиморона в поетиці, риториці, стилістиці, розкрито сутність понять "оксиморонна синтагма" та "оксиморонне значення". З'ясовано, що мовний контраст є основою оксиморонних синтагм і принципом структурно-семантичної організації поетичного тексту. Відзначено, що більшість авторів уживають оксиморонні синтагми як прийом образної характеристики й одну з форм організації висловлювання та нестандартної номінації. Виявлено, що оксиморон надає широкі можливості для лінгвістичного експериментування, є продуктивною семантичною моделлю в поетичних творах, подано семантичну класифікацію оксиморонних синтагм; виокремлено характерні для поетичної мови лексико семантичні типи. Простежено механізм утворення оксиморонних синтагм: поєднання симетричних і асиметричних різнокореневих опозицій; поєднання лексем, у яких наявні контрарні семи. Визначено структурно-граматичні типи: оксиморони - складні слова; оксиморони - словосполучення; оксиморони зі структурою речення.