Решетняк О. О. Парадигма біблійних символів з онімним компонентом в українській лінгвокультурі.

Об'єкт - біблійні символеми з антропонімними й топонімними компонентами в українськомовному просторі. Мета - аналіз процесів символізації провідних антропонімів і топонімів біблійного походження, особливостей асоціативно-образної парадигми лексичних і фразеологізованих символем як вербалізаторів сакральних концептів. Методи - описовий, контекстного аналізу, компонентного аналізу, гіпотетико-дедуктивний, лінгвокультурної інтерпретації, аналізу словникових дефініцій, лінгвокультурологічного аналізу, семантичних дуальних опозицій, концептуального аналізу. Біблійний символ вияскравлює глибинний зміст, часто не тотожний номінативному значенню. За символемою як лінгвістичною одиницею, яка власне оприявлює символ, закріплено словесні асоціації, що формують символічний комплекс. Сукупність бібліонімів структурує конотативну парадигму одиниць з меліоративною і пейоративною семантикою, яку увиразнюють структурна (лексичні та фразеологізовані символеми) та символічна парадигми провідних концептуально маркованих бібліїзмів з онімним компонентом. Біблійні символеми моделюють асоціативно-образну систему, компоненти якої утворюють бінарні опозиції та водночас - змістові грона, підсилюють повноту значень біблійних образів і єдину концепцію паралельності апокаліптичного та демонічного світів; уможливлюють прочитання Біблії як екзистенційного коду буття. Концепт і символ - категорії, які в лінгвістиці й культурології перебувають у площині одного виміру. Особливістю біблійної концептуалізації є кореляція між концептами й символами, що залежить передусім від метафоричних принципів, за якими відбувається вербалізація. Сфера - навчальний процес.