Деркач Р. В. Організаційні та клінічні проблеми надання медичної допомоги постраждалим з травмою опорно-рухового апарату при ДТП

У дисертації проведено аналіз медичної документації 303 постраждалих в ДТП, у яких скелетна травма (СТ) зустрічалася у різних поєднаннях з торакальною (ТТ), абдомінальною (АТ), краніальною травмами (КТ) для вивчення функціонуючої в мегаполісі системи організації надання екстреної медичної допомоги потерпілим у ДТП у догоспітальному та стаціонарному періодах. Визначено питому вагу смертності від ушкоджень скелета в структурі смертності від ДТП та встановлено дві основні причини смерті-масивна крововтрата та жирова емболія внаслідок численних переломів кісток та травм внутрішніх органів. Отримано дані, що найбільш небезпечними ділянками скелета при травмуванні є кістки нижної кінцівки та таза, виявлено зростання кількості ушкоджень тазових кісток при незмінно високій частоті ушкодження кісток гомілки та стегна (переломи великогомілкової кістки-148, малогомілкової кістки-134, переломи кісток таза-144 випадків). Доведено за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу, що терміни виживання осіб, у яких причиною смерті була черепно-мозкова травма були майже у два рази більші, ніж в осіб у яких причина смерті була скелетна травма: 9,7 діб проти 5,6 (p<0.005). Розроблені рекомендації до протоколів та оснащення спеціалізованих бригад швидкої допомоги, запропоновано перехід на сучасну систему надання медичної допомоги при ДТП на стаціонарному етапі.