Хилько І. А. Структура та семантика складнопідрядних умовних речень у мові української прози.

Об'єкт - складнопідрядні речення з підрядною предикативною частиною умови в мові української прози. Мета - проаналізувати структурну та семантичну організацію складнопідрядних речень з кондиційною підрядною предикативною частиною та простежити особливості їхнього функціонування в прозовому тексті. Методи - лінгвістичного спостереження, комплексний аналіз, описовий, компонентний аналіз, трансформаційний та зіставний, статистичний, дистрибутивний аналіз. Дисертаційну працю присвячено комплексному аналізові складнопідрядних умовних речень з погляду формально-граматичного, семантико-синтаксичного та комунікативного аспектів. Показано, що ці утворення є особливим видом складнопідрядних речень розчленованої структури з детермінантним (власне-детермінантним) типом підрядного синтаксичного зв'язку з притаманними їм засобами формальної організації та семантичним розгалуженням. Описано спеціалізовані й неспеціалізовані, традиційні й нові сполучники, а також сполучні комплекси, як найголовніші виразники підрядного зв'язку й маркери семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами аналізованих конструкцій. Окреслено тенденції й шляхи поповнення цих сполучних засобів. З'ясовано роль категорії модальності у формуванні складнопідрядних умовних речень та засоби її втілення. Обґрунтовано виокремлення центральної (власне-умовні конструкції) та периферійної (невласне-умовні конструкції) зон досліджуваних складних речень на ґрунті їхньої семантичної диференціації. Окреслено текстотвірний потенціал складнопідрядних конструкцій з підрядною кондиційною частиною та визначено частотність уживання кожного семантичного різновиду в українській прозі на трьох часових проміжках - у текстах ХІХ ст., ХХ ст. та ХХІ ст. Сфера - навчальний процес.