Козіна О. С. Гемостаз та запалення при різних варіантах тромбопрофілактики в абдомінальній хірургії

Дисертацію присвячено актуальній проблемі обгрунтування, дослідження та впровадження оптимальних варіантів ТПФ при планових абдомінальних оперативних втручаннях. На підставі аналізу результатів обстеження та ТПФ 200 хворих з помірним ризиком ТЕУ було визначено зміни системи гемостазу, маркерів запалення та гемодинаміки. Всі хворі в очікуванні оперативного втручання мають збільшення навантаження на серце, гіперкоагуляцію, ініціацію запального каскаду, що підвищує ризики розвитку ТЕУ. ТПФ НФГ не усуває активації усіх ланок коагуляційного гемостазу з 1 післяопераційної доби та дисбаланс між ендогенними антикоагулянтами і інгібуванням системи фібринолізу, з ризиком розвитку ТЕУ до 5 доби. ТПФ надропарином кальцію за рахунок нормалізації гемостазіологічного балансу, системи ендогенних антикоагулянтів з утворюванням продуктів деградації фібрину та фібриногену мінімізує ризики тромбозу і кровотечі з 1 післяопераційної доби. ТПФ еноксапарином натрію блокує активацію усіх ланок коагуляційного гемостазу, незважаючи на початок доопераційного старту, що за рахунок протилежних змін у системі ендогенних антикоагулянтів, поряд з відсутністю протизапальної дії препарату на тлі дефіциту кінцевих продуктів фібринолізу, підвищує ризик розвитку кровотеч у периопераційному періоді. ТПФ беміпарином натрію забезпечує надійний захист хворого від ТЕУ та периопераційних кровотеч на тлі значного протизапального ефекту, що дозволяє вважати його оптимальним. Тип гемодинаміки не залежить від виду ТПФ, а наявність вазоспазму корелює з активацією загального шляху згортання, підвищуючи ризики розвитку ТЕУ.