Поладко Г. О. Порушення психологічної адаптації у пацієнтів з феохромоцитомною дисфункцією.

Дисертацію присвячено дослідженню психологічної адаптації у пацієнтів з феохромоцитомною дисфункцією. Чинником адаптації пацієнтів та подальшої успішності лікувально-профілактичних заходів є якість цього процесу та конструктивність захисних механізмів, які проявляють пацієнти на різних етапах захворювання. Усвідомлений пацієнтом діагноз провокує виникнення у наступних психолого-поведінкових дуальних проявів захисних механізмів, таких, як: переживання "фрустрації" (пасивна реакція відгородження від світу, не прийняття інформації) й "нестабільності" (хаотичні рухи у бік виліковування); неприйняття процесу лікування - прийняття процесу лікування; оцінка результатів прийнятої позиції по відношенню до процесу лікування; перегляд власної позиції пацієнта, й як результат функціонування адаптації (прийняття конструктивної позиції в процесі лікування) / чи дезадаптації (прийняття деструктивної позиції в процесі лікування) пацієнта. У дисертації доведено, що ключовими чинниками впливу на рівень адаптації чи дезадаптації пацієнтів з феохромоцитомною дисфункцією являються: зміст ціннісних орієнтацій пацієнтів, механізми оволодіваючої поведінки, захисні механізми та рівень успішності лікувально-профілактичних заходів, ефективності взаємодії на рівні лікар-пацієнт. Практика проведення формувального експерименту дає підстави говорити про те, що умовами формування адаптації пацієнтів є подолання деструктивного впливу захисних механізмів. Засобом активізації конструктивного впливу захисних механізмів слугує розвиток особистісної рефлексії. Проведене нами теоретико-прикладне дослідження підтвердило вірність поставленої нами гіпотези. Так, дійсно, психофізіологічний зміст адаптаційних стратегій пацієнтів із феохромоцитомною дисфункцією обумовлюється якістю адаптації та прояву їх захисних механізмів, тоді як психологічний механізм активізації захисних механізмів пацієнтів ґрунтується на ототожненні самого захворювання та особистості лікаря, відповідно, ефективна взаємодія на рівні "лікар-пацієнт" є визначальною для реалізації якісного лікувального процесу.