Григор'єва С. В. Трансгенераційні чинники прив’язаності у родинах, які мають дитину з церебральними проблемами

Дисертаційне дослідження присвячено визначенню трансгенераційних чинників прив’язаності у родинах, які мають дитину з церебральними проблемами. Доведено, що відсутність належної сепарації в діаді «жінка – її мати» детермінує патологічні патерни взаємозв’язку жінки з власною дитиною. Концептуалізовано, що спотворений образ дитини як когнітивне утворення має нейропсихологічну обумовленість. Емпіричним шляхом конкретизовано індивідуально-психологічні та мікросоціальні чинники у формуванні прив’язаності у родинах, які мають дітей, хворих на ДЦП, та виявлено їх специфіку. Виявлено зв’язок між відсутністю інтересу в дитинстві до динамічних ігор у жінок і народження ними дитини, хворої на ДЦП, та на нейропсихологічних засадах запропоновано підхід до реабілітації дитини, який передбачає індивідуальні та групові заняття з ЛФК з матерями пацієнтів. Встановлено провідну роль особливостей онтогенезу та механізмів психологічних захистів жінок, які мають дитину, хвору на ДЦП та механізми симбіотичного зв’язку в діаді «жінка та її мати» на стилі прив’язаності у діаді «мати – дитина, хвора на ДЦП». Доведено, що тривожно-амбівалентна прив’язаність жінки до своєї матері виступає чинником порушення механізмів рольової та інтеракційної перцепції, материнського самосприйняття. Визначено, що трансгенераційна обумовленість настановлень щодо моторного функціонування виступає чинником когнітивно-перцептивних викривлень образу дитини з ДЦП. Узагальнено організаційні засади та моделі медико-психологічної реабілітації в родинах, що мають дітей з ДЦП. На засадах нейропсихологічного підходу запропоновано модель сомато-сенсорного розвитку жінки, конгруентності патернів самосприйняття, що зумовлює взаємодію з дитиною на рівні сенсорно-імагінативних інтеракцій. Розроблено практичні рекомендації для фахівців і батьків, які виховують дитину, хвору на ДЦП, задля визначення максимально ефективного циклу розвитку дитини з ДЦП.