Осадча О. С. Концептуалізація світу в творах українських письменників-фантастів другої половини ХХ століття.

Якщо фантастика як прийом відома в давніх східних, грецьких та латинських текстах, то фантастика як жанр сформувалася протягом XVII-XVIII ст. і набула сучасних форм наприкінці ХІХ ст. Хронологічно тексти української фантастики репрезентують три періоди - першу половину ХХ ст., другу половину цього ж століття і початок ХХІ ст. У досліджуваний період розвиваються передусім науково-технічна фантастика (В. Бабенко, А. Балабуха, В. Владко, М. Дашкієв та ін.) і, зокрема, філософська фантастика як субжанр (О. Бердник, Н. Околітенко), художня реконструкція історії, етнографії, фольклору (О. Ільченко, С. Плачинда, Л. Кононович, почасти В. Шевчук), літературна казка, переважно для юних читачів (І. Багмут, О. Бердник, А. Дімаров, В. Нестайко, Б. Чалий).