Гнатейко Н. О. Роль багатомірних маркерів остеогенезу в діагностиці порушень консолідації переломів кісток та принципи їх профілактики

У дисертації наведено нове вирішення актуального наукового завдання - покращення ефективності результатів лікування хворих з діафізарними переломами кісток та принципи профілактики порушень загоєння переломів кісток шляхом впровадження комплексу терапії та критеріїв вибору тактики лікування, розроблених на підставі визначення нових інформативних метаболічних і генетичних маркерів остеогенезу, що відображають схильність до розвитку ускладнень при консолідації кісток у вигляді розладів репаративного остеогенезу. Результати дослідження показали, що предикторами розвитку розладів репаративного остеогенезу при консолідації довгих кісток можуть бути наступні зміни маркерів остеогенезу: підвищений вміст Ca, Mg та неорганічного P у сироватці хворих, висока добова екскреція неорганічного фосфору з сечею, відсутність очікуваної високої активності лужної фосфатази з одночасним підвищенням активності кислої фосфатази, низька активність кальцитоніну сироватки крові з одночасною високою активністю паратгормону, низька активність тестостерону та естрадіолу в організмі пацієнтів обох статей, знижений вміст TGFB-1. Визначення даних маркерів можна використовувати для прогнозування розладів репаративного остеогенезу. Проведена порівняльна оцінка отриманих результатів лікування методом із збереженням міжуламкової гематоми та без збереження, як при оперативному втручанні так і при обранні стратегії лікування із застосуванням консервативних підходів. При дослідженні встановлено чіткий зв'язок між тривалістю та якістю зрощення і достовірною зміною як показників мінерального обміну хворих так і гормонального фону. Доведено ефективність застосування методу із збереженням міжуламкової гематоми незалежно від вибору оперативного чи консервативного підходу до лікування пацієнтів.