Єловська Ю. В. Табу в мовленнєвій практиці українців.

Об'єкт - табу українського етносу. Мета - систематизація типів табу в українському комунікативному просторі, вивчення їхнього впливу на мовленнєву діяльність індивідів, визначення залежності заборон від соціокультурних чинників. Методи - описовий, комунікативно-прагматичний, структурний. У роботі здійснено комплексний аналіз табу, наявних у мовленнєвій практиці українців. На основі інтердисциплінарного підходу витлумачено лінгвальну дефініцію табу як будь-якого ситуативного обмеження або застереження щодо вживання в мовленні певних мовних одиниць, тактик, контактів з окремими особами або ведення комунікації за певних екстралінгвальних умов, детермінованих різними позамовними чинниками (релігійними, магічними, суспільно-політичними, культурними, морально-етичними тощо). Аналіз дібраних фрагментів табу дав змогу розподілити фактичний матеріал за двома лексико-семантичними полями, як-от: 1) біологічна природа людини; 2) суспільна поведінка людини. Лінгвальні репрезентанти зазначених лексико-семантичних полів демонструють експліцитну й імпліцитну вербалізацію заборон різних типів, зокрема словесних, мовленнєвих, хронотопних і контактних пересторог. Докладне вивчення мовної актуалізації, контекстного оточення й умов спілкування сприяло виявленню специфічних особливостей табу, наявних у мовленнєвій практиці українців, визначенню їхнього функційного призначення й прагматичного впливу на перебіг процесу спілкування. Через зіставлення зразків мовлення різних часових періодів простежено процеси табуїзації та детабуїзації. Сфера - навчальний процес, укладання словників.