Павлов А. І. Травматичні внутрішньочерепні гематоми задньої черепної ямки. Краніометрична характеристика, діагностика і лікування

У дисертаційний роботі представлено теоретичне узагальнення та новий підхід для вирішення актуального науково-прикладного завдання нейрохірургії - підвищення ефективності діагностики та лікування хворих з гематомами ЗЧЯ на підставі вивчення краніометричних характеристик анатомічних структур ЗЧЯ, визначення критичного об'єму ЗЧЯ як показника анатомічно "тісної" ЗЧЯ та з'ясування критичного співвідношення об'ємів гематоми і ЗЧЯ. Проаналізовано результати клініко-інструментального обстеження, лікування 100 пацієнтів з верифікованими травматичними гематомами ЗЧЯ, які перебували на лікуванні. Виходячи з клініко-анатомічних форм ушкоджень структур ЗЧЯ внутрішньочерепних гематом ЗЧЯ, виділено п'ять форм: постраждалі з ушкодженнями ЗЧЯ, локалізованими суб- та супратенторіально - епідуральні гематоми (63 спостереження - 46%); субдуральні гематоми (23 спостереження - 16,8%); внутрішньомозочкові гематоми (16 спостережень - 11,7%); внутрішньошлуночкові (27 спостережень - 19,7%) з локалізацією всередині четвертого шлуночка і водопроводу мозку, та множинні гематоми (8 спостережень - 5,8%). Розрахунок об'ємів ЗЧЯ на КТ, МРТ-знімках, дозволив вдосконалити математичну модель, виражену формулою V = 1/3 S ? (b + c (a2 + ae + e2) / a2), де S = ?ad / 4. З'ясовано, що об'єм ЗЧЯ у дорослих варіює від 140 до 230 см3, у середньому - 178±19,14 см3, що потребує індивідуалізації, диференційованості тактики лікування травматичних внутрішньочерепних гематом ЗЧЯ. Доведено, що краніометричними ознаками "тісної" ЗЧЯ є зростання співвідношення об'єму мозкової речовини ЗЧЯ до її кістковому об'єму, а показник об'єму ЗЧЯ менший ніж 178 см3 запропоновано вважати клінічно "тісною" ЗЧЯ. На підставі аналізу лікування пацієнтів з травматичними гематомами ЗЧЯ, а також запровадженої математичної моделі розроблено критерії для диференційованого застосування хірургічного лікування, де співвідношення об'ємів гематоми і ЗЧЯ більше ніж 14% обґрунтовує доцільність проведення хірургічного втручання.