Клінічні симптоми шигельозу і їх тривалість залежать від наявності фонового інфікування. У дітей, інфікованих H. Pylori, реєстрували достовірно вищі показники температури тіла, більшу кількість епізодів блювання, здуття живота, епігастральну локалізацію болю, посилення болю після прийому їжі та частішу наявність патологічних домішок у випорожненнях. Вищезазначені симптоми в інфікованих дітей тривали довше, що спричинило їх тривалішу госпіталізацію. У дітей, не інфікованих H. Pylori, у клінічному аналізі крові визначено більш значуще підвищення вмісту паличкоядерних і сегментоядерних нейтрофілів, зниження лімфоцитів та прискорення ШОЕ (р<0,05), а також відсутність суттєвого зниження гемоглобіну як в гострому періоді, так і в період реконвалесценції порівняно з показниками дітей, інфікованими H. Pylori, (р<0,001), а в копрограмі – достовірно рідшу наявність неперетравленої клітковини, рослинної клітковини та м’язових волокон, t≥2,0. У дітей без фонового інфікування у гострому періоді визначено вірогідно значуще підвищення рівнів прозапальних IL-1β, TNF-α, а в періоді реконвалесценції швидке та статистично достовірне зниження їх рівнів та достовірно більш високі (в 1,96 раза) рівні протизапального IL-4, тимчасом як у дітей, інфікованих H. Pylori, вірогідно довше тривало збереження підвищеного вмісту прозапальних цитокінів без суттєвої динаміки зниження до періоду реконвалесценції та відсутність суттєвої динаміки вмісту IL-4 у різні періоди хвороби, (p˃0,05). У хворих на шигельоз дітей, інфікованих H. Pylori, виявлено неповноцінність імунного реагування хелперної ланки (СD4+) при активації супресорної активності цитотоксичних Т-лімфоцитів (СD8+). Одужання відбувалось на тлі збереження порушень показників клітинної ланки імунної відповіді, виразним ступенем відхилення від нормативу рівнів СD-лімфоцитів. У гострому періоді шигельозу вміст цинку крові інфікованих H. Pylori дітей був суттєво нижчим за такий у неінфікованих пацієнтів і дещо підвищувався до періоду ранньої реконвалесценції, але ще достовірно відрізнявся від референтних значень, а вміст міді був значно вищим за аналогічний у неінфікованих, p<0,001, і наближався до референтних значень до періоду ранньої реконвалесценції у хворих обох груп спостереження. У хворих без фонового інфікування визначено суттєве підвищення вмісту sIgA в калі порівняно з показниками інфікованих H. Pylori дітей, p˂0,05. Було розроблено діагностичний алгоритм визначення наявності інфікування хворих на шигельоз дітей H. Pylori. Теоретично обґрунтувано шляхи удосконалення терапії хворих на шигельоз дітей, інфікованих H. Pylori, які включають раціональну дієтотерапію, застосування гелю алюмінію фосфату, із урахуванням віку дитини – залучення препаратів, які містять цинк, і в гострому періоді, і на етапах реабілітації.
