Кожем'яка М. О. Експериментально-клінічне обґрунтування хірургічного лікування переломів кісточок з ушкодженням міжгомілкового синдесмозу

Об’єкт: надп’ятково-гомілковий суглоб, перелом кісточок, ушкодження міжгомілкового синдесмозу. Мета: покращити результати лікування пацієнтів із переломами кісточок з ушкодженням міжгомілкового синдесмозу шляхом експериментального та клінічного обґрунтування методики хірургічного лікування з динамічною фіксацією міжгомілкового синдесмозу. Методи :клінічні, рентгенологічні, магнітно-резонансні, базометрічні, статистичні, біомеханічні, експериментальні, порівняльний аналіз клінічного матеріалу. Уперше в експерименті проведено порівняння параметрів рухомості в міжгомілковому зчленуванні за умов його динамічної фіксації за допомогою однієї та двох напружених петель. На підставі математичного моделювання одержані нові знання щодо визначення оптимального положення напружених петель під час фіксації міжгомілкового синдесмозу. Уперше в результаті математичного моделювання напружено-деформованого стану системи "фіксатор – кістка" доведено міцність і жорсткість остеосинтезу переломів зовнішньої кісточки запропонованими накістковими пластинами. Шляхом апаратно-програмного вивчення базометричних показників пацієнтів із динамічною фіксацією міжгомілкового синдесмозу в разі переломів кісточок отримано нові знання щодо відновлення коефіцієнта опірності та ротації центрів тиску за умов використання запропонованого методу хірургічного лікування. Розроблено фіксатори для лікування пацієнтів із переломами кісточок, які забезпечують високу міцність і жорсткість остеосинтезу зовнішньої кісточки (патенти України № 95304 і № 103315). Вдосконалено методику хірургічного лікування пацієнтів із переломами кісточок з ушкодженням міжгомілкового синдесмозу за допомогою напружених петель з урахуванням типу ушкодження і ступеня його нестабільності, використання якої істотно знижує ризик виникнення ускладнень у післяопераційному періоді, усуває необхідність проведення етапних хірургічних втручань, дає змогу проводити ранню реабілітацію. Визначено показання до їх застосування та особливості установки цих фіксаторів. Обґрунтовано можливість застосування ранньої та активної медичної реабілітації, дало можливість досягти високої ефективності лікування – середнє значення за шкалою AOFAS через 12 міс. після операції становило 92,5 бала, відмінні та добрі результати отримано в 95,46 %. Результати дисертаційного дослідження впроваджені в клінічну практику ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України", ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України", КЗОЗ "Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня", КУ "Одеська обласна клінічна лікарня", відділення травматології Медико-санітарної частини "Мотор-Січ" м. Запоріжжя. Травматологія та ортопедія.