Гурова О. М. Лексико-семантичне поле «вік людини» в українській мові

Об’єкт дослідження – лексико-семантичне поле «вік людини» в українській мові; мета – з’ясувати генезис складників лексико-семантичного поля «вік людини», визначити його структурно-семантичну організацію як фрагмента національної мовної картини світу, виявити специфіку репрезентації лінгвокультурної семантики окремих назв; методи – описовий, компонентного аналізу, етимологічний, порівняльний, лінгвокультурологічний; новизна – уперше у вітчизняному мовознавстві окреслено загальні параметри лексико-семантичного поля «вік людини» як складника мовної картини світу та виявлено особливості його структурної організації, установлено взаємодію лінгвальних та екстралінгвальних чинників і різного роду мотивувальних контекстів для виникнення окремих номінацій, з’ясовано особливості відображення в лексико-семантичному полі «вік людини» національного чинника – світогляду, ментальності, характеру українців, їхніх ціннісних орієнтирів та уявлень про людину, досліджено шляхи і способи формування складників усіх вікових груп, схарактеризовано семантичні зміни в структурі окремих номінацій, розглянуто й описано номінації зі значенням ‘вік людини’ як носіїв лінгвокультурної інформації; результати – матеріали дослідження можуть бути використані в написанні навчальних підручників і посібників із курсу лексикології, в укладанні ідеографічного словника української мови, у викладанні академічних курсів «Лексика і фразеологія української мови», «Стилістика української мови», у розробленні спецкурсів, роботі наукових семінарів, присвячених питанням лексичної семантики слова; галузь – філологія.