Акінола С. Т. Хірургічна корекція демієлінізуючих ушкоджень центральної нервової системи із застосуванням мезенхімальних стовбурових клітин (експериментальне дослідження)

У дисертації представлено новий підхід до вирішення наукової задачі - покращення результатів лікування демієлінізуючих ушкоджень центральної нервової системи в умовах експериментального моделювання шляхом ксенотрансплантації мезенхімальних стовбурових клітин (МСК) Вартонових драглів пуповини та протизапального інтерлейкіна - 10 (ІЛ - 10). Дослідження виконано на білих безпородних щурах-самицях 3-х місячного віку, вагою 230±20 г (n = 104; 6 експериментальних груп). У якості моделі демієлінізуючого ураження застосували експериментальний алергічний енцефаломієліт (ЕАЕ). Удосконалення моделі ЕАЕ дозволила отримати хронічний рецидивуючий перебіг захворювання. Перебіг захворювання (6 - бальна шкала оцінки клінічного стану тварин), поведінкові реакції (тест "відкрите поле"), проведені культуральні, молекулярно-генетичні, морфологічні і статистичні дослідження. Підтверджено, що морфологічні характеристики МСК і експресія ними поверхневих маркерів зберігаються протягом 2 пасажів культивування. В більш пізні терміни виникають ознаки деградації культури та втрати клітинами мезенхімального фенотипу. Методом ПЛР встановлено, що введені у субарахноїдальний ліквор тварин з ЕАЕ МСК пуповини зберігають життєздатність принаймні протягом 5 діб і розповсюджуються у різні відділи нервової системи. Введення у ліквор тварин МСК і протизапального ІЛ-10 у різних комбінаціях сприяє повному клінічному регресу симптоматики і одужанню тварин до 32 доби експерименту. Вивчення ознак де- і ремієлінізації на ультраструктурному рівні засвідчують, що МСК гальмують явища де мієлінізації уже в ранні терміни дослідження (35 доба), сприяють активації процесу ремієлінізації аксонів. Встановлені виживання ксеногенних МСК, тропність і їх міграційна здатність до вогнища ураження у ЦНС, позитивний вплив на перебіг ЕАЕ можуть отримати широке застосування в практичній медицині. Нейрохірургічні методи (введення у велику потиличну цистерну) розширюють можливості застосування МСК та продуктів їх синтезу (цитокінів), які не проникають через гемато-енцефалічний бар'єр.