Сметана І. І. Лексико-синтаксичні особливості поетичного мовлення В. Свідзінського

Об’єкт – мова поезії Володимира Свідзінського; мета – з’ясувати специфіку лексичних і синтаксичних засобів вираження ключових мотивів та художнього часопростору в поезії Володимира Свідзінського й визначити закономірності функціювання цих мовних засобів як репрезентантів ідіостилю письменника; методи – метод контекстного аналізу, метод структурно-семантичного аналізу, інтерпретаційний метод; описовий метод, метод функційно-стилістичного аналізу; новизна – уперше в українській лінгвістиці виявлено мовні засоби втілення в поетичному тексті Володимира Свідзінського домінатних мотивів його творчості. Визначено та описано лексичні маркери мотивів та синтаксичні засоби їх реалізації. Також уперше репрезентовано мовну специфіку індивідуально-авторського втілення часопростору, наголошено на взаємозв’язку часопросторової організації та мотивної структури поетичної картини світу письменника. Уточнено роль і місце загальногуманітарного терміна мотив у лінгвістичному аналізі поетичного тексту, запропоновано його дефініцію, показано специфіку висвітлення в мовознавчому аспекті; результати – наукові результати дослідження можуть бути використані у викладанні навчальних дисциплін філологічного змісту: лексикології, синтаксису та стилістики сучасної української мови, спецкурсів зі стилістичного синтаксису, мови української поезії, а також історії української літератури ХХ століття та історії української літературної мови; галузь – філологія.