Яровий Д. М. Інвалідизація та особливості реабілітації постраждалих внаслідок дорожньо-транспортних пригод

Обсяг дослідження склав 219 випадків постраждалих, що отримали інвалідність внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Вивчено та проаналізовано клініко-епідеміологічну та клініко-нозологічну характеристики пошкоджень, визначено клінічні результативні ризики виникнення інвалідності різного ступеня. Проведено аналіз ефективності застосування сучасних медичних технологій лікування та реабілітації постраждалих внаслідок ДТП, та визначені заходи щодо підвищення ефективності надання медичної допомоги та реабілітації. Запропонована синхронізована схема верифікації прогнозу перебігу травматичного процесу у постраждалих внаслідок ДТП та продемонстровані результати її впровадження, що призвело до зниження інвалідизації на 12,3 %, а також питомої ваги тяжких груп інвалідності, насамперед за рахунок II групи. Розроблено схему заходів синхронізації реабілітації та верифікації, що довела свою ефективність та дозволяє прогностично знизити ризики виникнення, насамперед тяжкої інвалідності за рівнем з катастрофічних до критичних, а також створює можливість невстановлення групи інвалідності, що в цілому прогностично може знизити рівень інвалідизації на 12–14 %.