Русинко-Бомбик Л. М. Українська мова та українське мовознавство в Чехословаччині міжвоєнної доби.

У дисертації проаналізовано розвиток української мови та українського мовознавства в Чехословаччині 1918–1939 рр., зокрема на чеських землях та на Закарпатті. Умотивовано вибір періоду та його часові межі, зв’язок із попередніми періодами; проаналізовано соціально-політичний контекст в усіх державах, у складі яких перебували українські землі після завершення Першої світової війни (СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина). Запропоновано періодизацію розвитку української літературної мови на Закарпатті у міжвоєнний час. Схарактеризовано різні підходи до періодизації історії українського мовознавства за критеріями: хронологічним, а також за лінгвістичними парадигмами, лінгвістичними науковими школами, персональним внеском лінгвіста. Детально проаналізовано найважливіші напрацювання з історії української мови, історії української літературної мови, діалектології, української літературної мови, лексикографії (енциклопедичні, перекладні та термінологічні словники), встановлено перспективу ідей лінгвоукраїністики 20–30-х рр. ХХ ст. у сучасному науковому дискурсі. Розкрито функціювання української мови в пресі, освітніх та наукових інституціях міжвоєнної Чехословаччини, досліджено граматики української мови на Закарпатті – І. Панькевича, А. Штефана та І. Васка, Ф. Агія, Я. Неврлого, а також чесько-український словник Н. Ковалевської-Королеви, підручник української мови для іноземців М. Башмака тощо. Оцінено ступінь наближення місцевих говірок до української загальнолітературної норми і перехід від етимологічного правопису до фонетичного.