Дисертаційна робота виконана на основі аналізу результатів лікування 137 хворих на МНСЛ, які знаходились на лікуванні в відділенні позамозкових пухлин
Державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» з 01.01.2010 до 31.12.2015 року. Навколоселярними ми вважали менінгіоми горбка турецького сідла (І топографічна група) – 26 (19,0%), малого крила клиноподібної кістки та переднього нахиленого відростка (ІІ топографічна група) – 50 (36,5%), медіальних відділів великого крила клиноподібної кістки та латеральної стінки кавернозного синусу (ІІІ топографічна група) – 61 (44,5%).
Метою дослідження було підвищення ефективності лікування хворих на менінгіоми навколоселярної локалізації шляхом оптимізації їх діагностики та методик хірургічного видалення.
І топографічній групі нами проводилося видалення пухлини із застосуванням субфронтального (24 спостереження) та ФТОЗу (2 спостереження). Радикальності Simpson I-II вдалося досягти в обох хворих, яким проводили ФТОЗ. Високою була радикальність оперативного втручання і при застосуванні субфронтального доступу - Simpson I-II мав місце у 15 хворих (62,5% від пацієнтів цієї топографічної групи).
Найчастіше в ІІ топографічній групі менінгіоми видалялися після проведення птеріонального доступу – в 23 випадках та ФТОЗу – в 23 випадках. Значно рідше видалення пухлини проводилось із субфронтального доступу – у 4 пацієнтів. Найчастіше радикальності, що відповідала Simpson І-ІІ вдалося досягнути при застосуванні ФТОЗ доступу – у 14 пацієнтів (з 23), рідше при субфронтальному – 2 пацієнти (з 4) та птеріональному доступі – 10 пацієнтів (з 23).
Для видалення менінгіом ІІІ топографічної групи нами застосовувались наступні доступи: птеріональний (48 спостережень) та ФТОЗ (13 спостережень). Радикальність оперативного втручання Simpson І-ІІ після ФТОЗ доступу була вищою, ніж при птеріональному.
У 93 хворих, які були прооперовані з приводу МНСЛ з поширенням в зоровий канал покращення функції зорового нерву мало місце у 36 пацієнтів (38,7%), змін не відбулося у 46 пацієнтів (49,5%), погіршення наступило у 12 пацієнтів (11,8%). При порівнянні результатів лікування у хворих з екстрадуральною та інтрадуральною ДЗН виявлені відмінності. Покращення зорової функції в І клінічній групі виявлено в 58,9% спостережень, тоді як в ІІ клінічній групі - лише в 24,1%. При контрольному огляді офтальмолога змін не виявлено в 33,4% та в 59,3% спостережень відповідно. Погіршення зорової функції відмічено в 7,7% спостережень І клінічної групи, та в 16,6% ІІ клінічної групи.
