Проведене дослідження ґрунтується на аналізі результатів обстеження та лікування 65 пацієнтів, оперованих з приводу пухлин спинномозкових нервів шийного відділу з паравертебральним поширенням в період з 1998 по
2018 рр. Спостереження розподілені на дві групи, різні за можливостями діагностичних досліджень та технологій лікування: І група - 1998–2007 рр., ІІ група 2008–2018рр. Сегментарні чутливі та сегментарні рухові порушення, провідникові розлади оцінували в динаміці за існуючими стандартами.
При аналізі топографо-анатомічних характеристик пухлини спинномозкових нервів шийного відділу з паравертебральним поширенням виявлено наступний розподіл варіантів розташування: 18 (27,7%) спостереженнях пухлини виявлялись на рівні С1–С2 хребців, 27 (41,5%) - С2–С3 хребців, 5 (7,7%) - С3–С4 хребців, 3 (4,6%) - С4–С5 хребців, у 5 (7,7%) - С5–С6 хребців, 7 (10,7%) - С6–С7 хребців, 2 (3%) - С7–Тh1 хребців. Зміщення загальної сонної артерії пухлинною діагностовано у доопераційному періоді в 12 % та в 24 % - хребтової артерії.
В ІІ групі спостережень крім стандартних методів нейровізуалізації (МРТ, МСКТ) за наявності змін розташування хребтової артерії чи потребі детальної візуалізації хребтової артерії застосування МСКТ ангіографії, селективної АГ на етапі планування забезпечує чітке обґрунтування вибору доступу та попереджує розвиток ускладнень.
Вибір хірургічного доступу при видаленні пухлин спинномозкових нервів шийного відділу з паравертебральним поширенням залежить від взаємовідношення основної маси пухлини та ступеню поширення і напрямку її паравертебрального компоненту відносно площини спинного мозку, твердої мозкової оболони та умовної площини фізіологічного вигину міжхребцевих отворів, що дозволило розробити і впровадити робочу топографо-анатомічну класифікацію. Такий підхід оптимізує етап видалення із забезпеченням радикальності видалення.
Порівняльний аналіз І та ІІ груп спостереження довів, що тотальне видалення пухлин спинномозкових нервів шийного відділу з паравертебральним поширенням вимагає наступної надійної фіксація хребта, передусім у випадках застосування задніх та задньобокових доступів. Це зменшує прогресування кіфотичної деформації шийного відділу хребта та профілактику прогредієнтності неврологічного дефіциту у віддаленому періоді спостережень на 46,7%.
Оптимізація діагностичної схеми щодо об’єктивізації перших проявів нейрокомпресійного синдрому при пухлинах спинномозкових нервів шийного відділу з паравертебральним поширенням і диференційованого підходу до вибору термінів та методу хірургічного лікування забезпечила зменшення (38,7 ± 1,1 місяців в І групі, 18,5 ± 1, 3 місяців в ІІ групі дослідження) неврологічного дефіциту.
Дослідження взаємозв'язку між тривалістю анамнезу та ймовірністю за шкалою McCormick переходу в іншу групу (поліпшення стану і регрес неврологічних розладів) після оперативного лікування продемонструвало, що чим довше анамнез, тим менше ймовірність переходу в іншу групу.
Використання диференційного підходу до вибору хірургічного доступу при видалені пухлин спинномозкових нервів шийного відділу з паравертебральним поширенням забезпечує високі показники якості життя. Пацієнти, в ІІ групі спостережень мали задовільний стан (0 бал за шкалою ECOG-ВООЗ) у ранньому та віддаленому післяопераційному періоді ніж пацієнти І групи.
