Дисертація присвячена питанням хірургічного лікування хворих із синдромом грудного виходу. При порушенні функції плечового сплетення, зумовленому зміною співвідношення між нервовими, судинними і прилеглими кістково-м'язовими структурами, виникає біль різного ступеня тяжкості, зниження м'язової сили, порушення чутливості і трофічні порушення у верхній кінцівці.
Дисертаційне дослідження базується на результатах комплексного обстеження і хірургічного лікування 82 хворих із синдромом грудного виходу, які перебували на лікуванні у відділенні відновної нейрохірургії із рентгеноопераційною Державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» з 1997 по 2015 рр.
Хворим із синдромом переднього драбинчастого м'яза (65 пацієнтів) проводили невроліз плечового сплетення, ангіоліз підключичної артерії і підключичної вени з міотомією драбинчастого м'яза (1 група); невроліз плечового сплетення, ангіоліз підключичної артерії і підключичної вени, скаленотомію і резекцію I-ребер (2 група); невроліз плечового сплетення, ангіоліз підключичної артерії і підключичної вени, скаленотомію і установку електростимулюючої системи (3 група).
У разі синдрому шийного ребра (17 пацієнтів) хірургічне лікування здійснювали такими методами: невроліз плечового сплетення, ангіоліз підключичної артерії і підключичної вени, скаленотомія і резекція шийного ребра (4 група); невроліз плечового сплетення, ангіоліз підключичної артерії і підключичної вени, скаленотомія, резекція шийного ребра у поєднанні з імплантацією системи для тривалої електростимуляції (5 група).
Вивчена рання і віддалена ефективність хірургічного втручання залежно від віку хворих, тривалості захворювання і обсягу хірургічного втручання.
Встановлено, що хірургічне лікування хворих із синдромом грудного виходу дає змогу статистично значуще зменшити больовий синдром у ранньому та віддаленому періодах у всіх групах хворих. Динаміка зміни болю у різних вікових групах у ранньому післяопераційному періоді відрізняється статистично незначуще (р=0,59), у віддаленому - статистично значуще (р1-2=0,01; р1-3 = 0,036).
Рання електростимуляція у післяопераційному періоді сприяє досягненню стійкого і безпечного протибольового ефекту. Також за допомогою тривалої електростимуляції вдається домогтися максимального скорочення періоду і більшого обсягу відновлення чутливої і рухової функцій верхньої кінцівки.
Розроблено та впроваджено в практику схему етапів лікувально–діагностичних заходів у хворих із синдромом грудного виходу, яка визначає чітку послідовність обстежень та лікувальних заходів із метою своєчасного визначення показань до хірургічного лікування і швидкого регресу больового синдрому.
