Ковалюк О. К. Лексика на позначення емоцій та емоційних станів людини в українській мові XIV–XVI століть.

У дисертації здійснено комплексне історико-лінгвістичне дослідження семантичних та функціонально-стилістичних особливостей лексем XIV–XVI ст. на позначення емоцій та емоційних станів людини. Проаналізовано поняттєво-категоріальний апарат дослідження, подано огляд рукописних та друкованих писемних пам’яток зазначеного періоду, висвітлено роль мовотворчої діяльності давніх авторів у процесі становлення та розвитку української мови XIV–XVI ст., з’ясовано значення міжмовних контактів для формування словникового фонду. Розглянуто теоретико-методологічні аспекти історико-лінгвістичних досліджень, основні принципи й підходи до вивчення мовних одиниць на позначення емоцій та емоційних станів людини, центральні положення структурної організації лексики, семантичні процеси, які мали місце в зазначений період. Окрему увагу приділено лексичній синонімії та стилістичним фігурам. Уточнено етимологічні витоки, змістову ємність, функціональне навантаження й стилістичні характеристики мовних одиниць. Репрезентовано лінгвоодиниці, що відзначаються крайньою епізодичністю, тобто реверберовані; у староукраїнських писемних пам’ятках XIV–XVI ст. виявлено лексеми, які не потрапили до реєстрової частини історичних словників.