Кисла Н. В. Диференціація адвербіальних семантико-синтаксичних відношень прийменників у сучасній українській літературній мові

Об’єкт дослідження – адвербіальні просторові, часові й логічні прийменники та їхні еквіваленти; мета – схарактеризувати особливості семантики просторових, часових і логічних (цільових, причинових, умовних, допустових) прийменників, установити їхню мотиваційну базу, виявити їхній функційний потенціал, з’ясувати синтагматичний ресурс прийменникових мовних засобів – репрезентантів адвербіальних семантико-синтаксичних відношень; методи – абстрагування, порівняння, аналогії, узагальнення, індукції, дедукції, загальнофілологічної аргументації, логічного зіставлення, структурні методи, методики та прийоми (контекстологічний, дистрибутивний, контекстно-ситуативний, компонентний аналіз), зіставлення, метод суцільного добору,квантитативний аналіз; новизна – уперше в українському мовознавстві системно досліджено адвербіальні семантико-синтаксичні відношення прийменників, розкрито глибинний зв’язок між похідними прийменниками та їхніми мотиватами (іменниками, прислівниками, прикметниками, дієсловами [дієприслівниками]), уточнено й доповнено лексичний репертуар локативних, темпоральних і логічних прийменників, представлено синтагматичний потенціал адвербіальних прийменників, уведено до наукового обігу поняття «помірна близькість / віддаленість», «фіксована відстань», «значне віддалення» «умова-сприяння», «умова-протистояння», «локалізована умова», «умова-наявність / відсутність», «умова-обстановка», «умова-розрахунок», «допуст-різноспрямованість», «допуст-несумісність», «допуст-незалежність»; результати – поглиблюються відомі та формуються нові знання про прийменникову систему сучасної української мови, розширюються уявлення про зовнішні і внутрішні семантичні зв’язки, які охоплюють адвербіальну зону прийменників загалом та її окремих значеннєвих сегментів, відкриваються перспективи для нових студій із проблем диференціації семантико-синтаксичних відношень прийменників; опрацьований фактичний матеріал може бути корисним у лексикографічній практиці та в подальших дослідженнях прийменникової системи української мови, для створення теоретичних курсів із морфології, написання підручників, навчальних посібників із граматики української мови, проведення спецкурсів та спецсемінарів із морфології й синтаксису; галузь – філологія.