Об’єктом дослідження є лексичні синоніми в мові сучасної української жіночої прози.
Мета дисертаційної роботи – функціонально-семантичний аналіз лексичної синоніміки в мовотворчості сучасних українських письменниць; опис семантичної структури лексичних значень синонімів, що маркують художній дискурс сучасних українських письменниць; дослідження функцій синонімів у художньому дискурсі; аналіз синонімів, що постають засобом творення стилістичних фігур і художніх тропів у тексті; з’ясування лінгвопрагматичного потенціалу синонімів в індивідуально-авторському художньому дискурсі.
У дисертаційній праці використано загальнонаукові методи спостереження, аналізу й синтезу; лінгвістичні методи, серед яких традиційний описовий метод, метод компонентного аналізу, дистрибутивний метод, метод лінгвостилістичного аналізу, дискурс-аналіз.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що її узагальнення та висновки поглиблюють теорію синонімології, семантики, лінгвостилістики, оскільки дають змогу розширити коло питань, пов’язаних з усебічним дослідженням художнього стилю української літературної мови.
Практичну цінність виконаної роботи визначає те, що обґрунтовані в ній засади слугуватимуть для створення нових праць із синонімології, семантики, стилістики української мови, під час розроблення спеціальних курсів з аналізу художнього тексту.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що в ній уперше в лінгвоукраїністиці комплексно досліджено лексичну синоніміку в сучасній українській жіночій прозі, унаслідок чого з’ясовано семантичні, лінгвостилістичні й лінгвопрагматичні особливості узуальних, контекстуальних та оказіональних синонімів.
Уперше обґрунтовано поняття таких синонімів, що, функціонуючи як індивідуально-авторські словозближення, у художньому дискурсі сучасних українських письменниць виконують роль лексем, прагмем і конотатем. У роботі також удосконалено теоретичну базу синонімології, лінгвостилістики; поглиблено розуміння поняття синоніміки та її місце в мовній системі загалом.
