Об’єкт дослідження – лексика на позначення частин тіла людини й тварини, зокрема найменування голови та її частин, шиї й тулуба, скелета й кісток, серцево-судинної та кровоносної системи, внутрішніх органів, м’язів, органів чуття людини і тварини, а також назви новоутворень, зафіксовані в пам’ятках різних стилів і жанрів та історичних словниках, що відображають лексику праслов’янського періоду, розвитку української мови, давньокиївської доби (ХІ–ХІІІ ст.), середньоукраїнської мови (ХІV–п.п. ХVІІІ ст.), нової української мови (від кінця ХVІІІ ст. – п.п. ХХ ст.); мета – здійснити докладний лексико-семантичний та словотвірний аналіз соматичних найменувань в історії української мови (до середини ХХ століття) у контексті еволюції осмислення людиною довколишнього світу та власного організму, схарактеризувати зміст поняття «соматизми», «соматичний» та окреслити межі власне соматичної лексики; уточнити принципи класифікації соматичних найменувань, описати семантику, етимологію та словотвірну структуру досліджуваної лексики, виявити тенденції розвитку соматичних назв у лексичній системі української мови першої половини ХХ століття; методи – описовий, порівняльно-історичний, метод структурного (компонентного) аналізу; прийоми – прийом тематичних груп, класифікації й систематизації, хронологізації, зокрема правило першої фіксації; новизна – уперше в українському мовознавстві здійснено комплексне дослідження соматичних найменувань в історії української мови від праслов’янського періоду до першої половини ХХ століття, виявлено тематичні групи назв частин тіла людини і тварини на кожному етапі розвитку української мови, вивчено семантику досліджуваних номенів у хронологічному порядку, з’ясовано їх значеннєву та структурну організацію; результати поглиблюють знання з теоретичної лексикології, історії української лексики, у дисертації доповнено наукові здобутки українського мовознавства й поглиблено уявлення про лексико-семантичне поле «соматичні найменування», уточнено класифікацію найменувань частин тіла, уведено нові терміни для номінації окремих лексико-семантичних груп соматизмів (міонімічна та неоплазмонімічна лексика), простежено динаміку функціювання тематичних груп соматичних найменувань на кожному етапі розвитку української мови; систематизований та проаналізований фактичний матеріал може бути застосований при укладанні історико-етимологічних словників, а також використаний під час викладання курсів «Історія української мови», «Сучасна українська літературна мова» (розділ «Лексикологія»), «Порівняльно-історична граматика слов’янських мов», при розробці спецкурсів та спецсемінарів з історії української мови, історії української термінології для вищої школи, у подальшій науковій роботі; галузь – філологія.
